Віта Коновальчук
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Науковий керівник: О. М. Литвинюк, кандидат філологічних наук
РОЛЬ ЗОРОВОЇ НАОЧНОСТІ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ
Проблема наочності при вивченні іноземної мови завжди залишається актуальною. Останнім часом спектр наочних засобів значно розширився, включаючи різноманітні предмети, картинки, жести, рухи, відеофільми та комп’ютерні програми, які дозволяють вчителю створювати фрагменти об’єктивної дійсності.
Відомо, що ефективність навчання залежить від залучення різних чуттєвих органів людини. Якщо матеріал навчання забезпечується різноманітними засобами сприйняття, то він засвоюється більш ефективно. Цей принцип виражений у дидактичному принципі наочності. Використання наочності сприяє організації діяльності учнів та підвищенню їхньої стійкості й зосередженої уваги. Цінність використання чуттєво-наочного матеріалу полягає в тому, що він стимулює психічну активність учнів, зацікавлює їх у навчанні іноземної мови та зменшує втому.
У навчанні іноземної мови, принцип наочності відіграє важливу роль. Використання наочності є потужним інструментом для формування та розвитку мовленнєвих умінь учнів, таких як слухання, говоріння, читання та письмо. Завдяки сучасним комунікаційним технологіям, вчителі іноземних мов нового покоління повинні залучати дітей до “візуальної комунікації”.
Принцип наочності у навчанні був сформульований Я.А. Коменським, а пізніше розвинутий І.Т. Песталоцці, К.Д. Ушинським та іншими педагогами. Вони визнавали наочність як «золоте правило» (Я. А. Коменський, ХVІІ ст.), «вищий принцип навчання людства» (Й. Г. Песталоцці, ХVІІІ-ХІХ ст.), «найважливішу умову елементарної освіти» (А. Дістервег, ХІХ ст.), та «необхідну умову навчання» (К. Д. Ушинський, XIX ст.) [2, с. 103].
У «Педагогічному словнику» зазначено: «Наочність у навчанні – дидактичний принцип, згідно якого навчання будується на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих учнями» [1, с. 727].
Засоби наочності – це компонент навчально – методичного комплексу при вивченні іноземної мови, який надає суттєву допомогу при кращому розумінні та засвоєнні лексичних одиниць, граматичних структур, фонетичного аспекту мови. Наочність буває: слухова (озвучення образу) та зорова (вербально – графічна) [4, с. 43].
Слухова наочність допомагає передати емоційний зміст написаного та зрозуміти його образи. Також допомагає скорегувати вимову та інтонацію окремих слів та словосполучень.
Зорова наочність, у свою чергу, служить зразком для порівняння та співставлення лексичної одиниці з її значенням. У багатьох випадках зорова наочність є незамінним засобом для зрозуміння нового матеріалу.
Предмети, дії або картинки, що їх демонструють, виступають джерелом сприймання. При такому демонструванні зорове сприймання, поєднуючись із слуховим, сприяє правильному сприйманню нового слова й міцному закріпленню його у свідомості учнів. Використання зорової наочності на різних етапах навчання допоможе педагогам показати динаміку явищ та скерувати процес засвоєння знань учнями.
Зорова наочність може бути застосована на всіх етапах навчального процесу: при поясненні нового матеріалу, при закріпленні знань, формуванні умінь і навичок, при виконанні домашніх завдань, при перевірці засвоєння навчального матеріалу. Найширше використання наочності спостерігається на початкових етапах, де досить часто використовується індуктивний метод набуття знань.
В основу використання зорової наочності покладено ряд принципів:
- Принцип доступності подачі зображення, який передбачає, що вербальний матеріал, що подається засобами наочності, має бути зрозумілим та знайомим учням, інакше візуальні засоби можуть заплутати учнів.
- Принцип доступності форми зображення, який застерігає вчителів від використання нових форм зображення, щоб учні могли зосередитися на формі певних видів наочності та порівнювати їх із сформованим у них змістом.
- Принцип композиційної організації, який передбачає логічну послідовність у поданні матеріалу та правильне гармонійне кольорове зображення, що стимулює зацікавлення учнів.
- Принцип художньої ідентичності, який полягає у відтворенні реального зображення при оформленні засобів наочності.[3, с. 328]
Загалом, використання зорової наочності у процесі вивчення іноземних мов сприяє ефективному та цікавому засвоєнню мовного матеріалу учнями. Крім того, такий підхід до навчання стимулює пізнавальну активність учнів, покращує мотивацію до вивчення іноземної мови, збільшує обсяг засвоєного матеріалу, розвиває творчу уяву та волю, і полегшує процес навчання. Важливо, щоб вчителі використовували різноманітні види наочності на різних етапах навчання, з урахуванням їхнього характеру та ефективності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 375 с.
- Малафіїк І. В. Дидактика новітньої школи: Навчальний посібник. К.: Видавничий Дім «Слово», 2014. 632 с.
- Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. Кол. авторів під керівн. С. Ю. Ніколаєвої. К.: Ленвіт, 2005. 328 с.
- Полонська Т.К. Профільне навчання іноземної мови учнів старшої школи: метод. рек. К.: Педагогічна думка, 2014. 80 с.