Любомир Шинкарук
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ СТЕРЕОТИПИ: ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ
У міжкультурному спілкуванні головна мета полягає в тому, щоб розуміти думки та особливості співрозмовника. Під час цього процесу ми використовуємо не лише факти, а й наші попередні уявлення про представників конкретної культурної групи. Ці уявлення відомі як культурні стереотипи. Вони можуть стосуватися нашої власної групи або групи інших людей. Якщо мова йде про нашу власну групу, то це автостереотипи, а якщо про іншу – гетеростереотипи. Стереотипи можуть бути також спроектованими, коли окремі особи накладають свої упередження на іншу групу.
Стереотип – розширена, фіксована і спрощена ідея образу про певну групу людей [2, с. 31]. Термін був введений у 1922 році та тепер використовується для опису загального уявлення про соціальну групу. Стереотип може бути як позитивним, так і негативним, але часто пов’язується із спрощеним та негативним уявленням про певних людей чи групу. Він може бути особистим (якщо використовується однією особою) або суспільним (якщо він широко поширюється в групі).
У повсякденному дискурсі стереотипи застосовуються до різних контекстів, часто посилаючись на членів колективу. Наприклад, пожежники сміливі, німці пунктуальні, італійці галасливі тощо. Коли люди роблять висновки про нових людей або соціальні події, наявні знання, включаючи стереотипні узагальнення, використовуються для зменшення невизначеності.
Різні припущення, пов’язані зі стереотипами національних чи культурних характеристик, можна розподілити на кілька типів: прості автостереотипи, прогнозовані автостереотипи, прогнозовані гетеростереотипи та прості гетеростереотипи. Розуміння різних видів таких стереотипів є важливим для покращення взаєморозуміння між культурами. Наприклад, у відносинах між іспанцями та американцями можна виділити прості автостереотипи, коли іспанці вважають себе емоційними та теплими; прогнозовані автостереотипи, коли вони припускають, що американці цінують великі родинні свята та активне спілкування; прогнозовані гетеростереотипи, коли іспанці мають уявлення, що американці можуть сприймати їх як емоційних; та прості гетеростереотипи, коли американці можуть вважати, що іспанці віддають перевагу великим сімейним зібранням та щасливому способу життя. Ці приклади ілюструють, як культурні стереотипи можуть формувати уявлення кожної сторони про себе та іншу, впливаючи на міжкультурне спілкування та сприйняття. Розрізнення цих видів стереотипів допомагає уникнути узагальнень та сприяє покращенню взаєморозуміння між культурами.
Хоча стереотипи часто вважаються шкідливими для міжкультурної комунікації, їх усунення є неможливим і може завдати шкоди пізнанню. Стереотипи — це узагальнення про риси соціальних груп. Це когнітивні структури, які організовують інформацію про характеристики членів групи, які потім використовуються для висновків про цих осіб [3, с. 53]. Це ментальні структури, які спрощують складні стимули з оточення та полегшують їхнє розуміння.
Культурні стереотипи фокусують нашу увагу на певних рисах, підсилюють їх у нашому спостереженні та пропонують інтерпретацію наших спостережень. Іншими словами, ми бачимо те, що нас навчили бачити, і в той же час наші спостереження також підтверджують стереотип. Очікування керують нашою увагою як спостерігачів.
Чим менше у нас інформації про інших людей, тим сильніше ми можемо покладатися на стереотипи. Хоча деякі стереотипи можуть бути обґрунтованими та корисними у конкретних ситуаціях, несправедливі та емоційно забарвлені стереотипи заважають взаємодії. Люди, як правило, приділяють увагу інформації, яка відповідає їхнім стереотипам, відхиляючи або ігноруючи те, що суперечить їхнім очікуванням. Багато досліджень підтверджують, що люди нерідко віддають перевагу гіпотезам, заснованим на стереотипах, навіть коли існують підстави сумніватися у їхній обґрунтованості.
Стереотипи проявляють великий опір до змін. Ситуації, які не вписуються у стереотип, часто розглядаються як винятки, які не впливають на загальний стереотип. Це ускладнює зусилля з подолання впливу стереотипів на міжособистісні відносини, оскільки люди можуть залишатися прихильниками своїх упереджених уявлень, навіть коли стикаються з фактами, що суперечать їхній достовірності [1, с. 18]. Розуміння та подолання цього опору має вирішальне значення для поліпшення міжкультурного спілкування.
Культурні та національні стереотипи виконують роль описових та директивних елементів. Вони визначають спільні переконання про характер певної групи, виступаючи також як соціальні очікування інших. Ці стереотипи служать точкою відліку для оцінки поведінки інших.
Вплив стереотипів на уявлення про характер людей із інших груп виходить за межі когнітивної оцінки і впливає на емоційні реакції. Це може призвести до ворожого ставлення, основаного на припущенні, що інша сторона ворожа до їхньої культури.
Однак робота зі стереотипами в міжкультурній науці стикається з труднощами. Науковці визначають культурні різниці за допомогою різних концепцій, таких як колективізм/індивідуалізм чи високий контекст/низький контекст. Проте, ці узагальнення, хоча й базуються на наукових дослідженнях, все ж залишаються стереотипами, що можуть обмежити розуміння поведінки інших та впливати на справжнє міжкультурне розуміння.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Allport G. W. Stereotypes and Prejudice: Essential Readings. 1954. 449p.
- Blum L. (2004). Stereotypes And Stereotyping: A Moral Analysis. Philosophical Papers. 2004. Vol. 33, No.3. 679p.
- Fiske S. T., & Taylor S. E. Social Cognition: From Brains to Culture. 2013. 672p.