Валерія Гнедко
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
ОБРАЗНІ МЕТАФОРИ ТА ЇХНІ ФУНКЦІЇ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
Метафора класифікується як тип порівняльного звороту, в якому імпліцитно проводиться паралель між двома предметами без використання слів порівняння, таких як «подібний/like», «схожий/resemble» або «як/as». Слід зауважити, що саме завдяки свій образній природі – переклад метафор вимагає особливої уваги [7]. Отже, метафора – це засіб образної мови, що ґрунтується на порівнянні двох різних об’єктів для підкреслення їхньої схожості у певному контексті.
У традиційних теоріях (таких як теорія порівняння та семантичний підхід), метафору розглядали виключно як нестандартне використання слова, як скорочене порівняння, або аналізували її семантичний аспект, проте не приділяли уваги причинам її виникнення, сутності, природі та механізмам її створення, а також ролі, яку вона відіграє у процесі мислення та пізнання. Однією з причин такого підходу до цього явища був «страх перед безладдям, що може викликати метафора» [9].
Одним з важливих аспектів є – вивчення метафор, які були спрямовані на лінгвістичні, концептуальні та комунікативні підходи. А саме, лінгвістичний підхід розглядає, як метафора використовується в різних мовах через граматичну систему. Концептуальний напрям досліджує процес виникнення метафори в думці, як вона обробляється і перетворюється на метафору. Комунікативний підхід досліджує, як метафора використовується в реальному дискурсі; як вона впливає на читача [5]. Також важливо зазначити, що існує п’ять різних підходів до перекладу метафор:
- переклад метафор слово в слово;
- перефразування метафор у вигляді порівняння;
- переклад метафори в еквівалентну метафору мовою перекладу;
- переклад метафор у буквальному сенсі;
- використання метафор, за умови – надання всіх необхідних референції для кращого розуміння [2].
Слід наголосити на тому, що метафора – це один із найпродуктивніших інструментів збагачення мови, водночас це засіб концептуалізації дійсності й формування суспільних поглядів. У сучасній лінгвістиці вчені виділяють низку функцій метафор, а саме виокремлюють такі функції, як: когнітивну, комунікативну, прагматичну та естетичну. Проте, окрім вже зазначених функцій метафор, також розрізняють такі: номінативну, інформативну, мнемонічну, евристичну, пояснювальну, стилетвірну, текстотвірну, жанроутворювальну, кодувальну, конспірувальну, емоційно-оцінну, етичну, ігрову та ритуальну. У різних видів дискурсу, таких як художній, науковий та політичний, метафора виконує різноманітні функції, залежно від особливостей стилю та комунікативних завдань кожного з них. Це означає, що рівень індивідуальної метафоричної інтерпретації реалій у кожному з цих дискурсів може відрізнятися. Наприклад, у художньому тексті метафора не є простою прямою назвою предмета, а її розуміння вимагає опори на відповідну пряму назву через її образний характер [9].
Метафора зазвичай використовується в межах певної термінології та переважно служить для номінативних функцій. Її головна мета полягає у номінативному створенні назв для об’єктів. Виконуючи цю функцію, метафора стає інструментом для сприйняття та розуміння реальності. Слід навести декілька номінативних функції в художньому тексті, а саме: конкретизація, узагальнення та ілюстрація.
Узагальнення: метафори допомагають перетворити абстрактні поняття на конкретні. Шляхом порівняння однієї концепції з іншою вони створюють яскраві образи, що полегшують розуміння складних або абстрактних понять. Наприклад, метафора «Час – злодій» конкретизує абстрактне поняття часу, уподібнюючи його матеріальній сутності з злодійськими якостями.
Узагальнення: метафори можуть узагальнювати досвід або якості, проводячи паралелі з більш широкими концепціями, що дозволяє розширити їхнє значення за межі буквального, сприяючи більшому інклюзивному та загальному розумінню.
Ілюстрація: метафори виконують ілюстративну функцію, яскраво зображуючи ситуацію, емоцію чи ідею. Вони малюють уявну картину для читача, що сприяє більш детальному та творчому розумінню. Наприклад, у метафорі «Її сміх був музикою для його вух» – ідея радісного сміху ілюструється за допомогою порівняння зі слуховим сприйняттям музики.
Отже, метафори посилюють художню привабливість мови, вносячи елементи уяви та творчості. Вони роблять висловлення більш виразними, надаючи мові яскравості та емоційності. Використання метафор у літературі та поезії, зазвичай, має на меті викликати естетичне задоволення у читача шляхом вдалого поєднання різних концепцій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Овсієнко А. С. Метафора в сучасному мовознавстві: тлумачення та класифікація. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. Номер 32, том 3. 2018. С. 105-110.
- Sang Ayu Isnu Maharani. Translation strategy of figure of speech in short story. Lingual (Vol. 7, No. 2, 2016). 84-91.
- Siriam, Susana Widyastuti. The translation of conceptual metaphor in political news. DIKSI, Vol. 31, No. 1. P. 1-11.
- Yunita Widiyantari. The strategy to translate metaphor. 2015. 72.