Роман Стацюк
(Національна академія Служби безпеки України)
Розмежування понять «термінологія» та «номенклатура» в сучасній лінгвістиці
У термінознавчих працях як українських, так і зарубіжних дослідників неодноразово порушено питання про номенклатуру, однак і досі лінгвістична теорія терміна не виробила єдиного погляду на сутність і місце цих номінативних одиниць у підсистемі спеціальної лексики [3, с. 52].
Слово номенклатура (від лат. nomenclaturа – розпис імен) уперше з’явилось у французькій мові в XVI ст. після створення шведським ботаніком К. Ліннеєм класифікації рослин. Спочатку це поняття трактували як «систему назв у певній галузі знання» [1, с. 110)], однак у 1780-х рр., після впорядкування хімічної номенклатури А. Лавуазьє, його значення розширюється і починає позначати не лише систему назв, а й систему понять.
Як зазначає О.О. Романова, з одного боку, протиставлення терміна і номена більшість учених вважають «надзвичайно важливим для осмислення сутності терміна», а, з другого, підкреслюють, що «сьогодні не вироблено чітких критеріїв для розмежування цих двох мовних одиниць». Констатовано відмінності позицій різних груп дослідників: одні не розмежовують терміни і номени, інші вважають номенклатурні знаки різновидами власних назв, треті пропонують такий критерій диференціації: «номенклатурними варто вважати ті мовні одиниці, які називають об’єкти та засоби дослідження в окремій науковій галузі, а власне термінами – одиниці, що номінують явища, які супроводжують процес дослідження» [5, с. 59].
Так, на думку Л.В. Туровської, номенклатура – це специфічна система спеціальної лексики, яку використовують для позначення реальних об’єктів і яка межує з конкретними галузевими термінами, а не протистоїть їм [7, с. 228]. Н.С. Родзевич, наприклад, уважає, що немає потреби чітко розмежовувати термінологію та номенклатуру, оскільки вони пов’язані зі спеціальними поняттями та й у більшості словників не розрізняються [4, с. 11]. Л.О. Симоненко також дотримується цієї позиції, наполягаючи, що між термінами та номенами немає перехідної межі й останні можуть у певних випадках переходити до розряду термінів [6, с. 50].
Однак В.М. Овчаренко, навпаки, вважає, що номенклатурні знаки – це різновид власних назв [2, с. 61]. Л.В. Туровська також поділяє думку В.М. Овчаренко стосовно того, що номени посідають проміжне місце між власними назвами та термінами, наголошуючи, що номени співвіднесені з поняттями через терміни й функціонують у спеціальній комунікації завдяки існуванню відповідних термінів; до того ж співвіднесені не з будь-яким поняттям, а лише з таким, яке є показником класу на основі родо-видових відношень [7, с. 227].
Дослідивши номенклатурні знаки, О. Павлова визначила такі характерні ознаки, що допомагають їх виділити у складі спеціальної лексики: 1) номенклатурні одиниці виконують лише номінативну функцію та можуть замінюватися цифровими чи літерними позначеннями або ж графічними знаками; 2) номени утворюють таку систему, яка належить до найпростіших і становить перелік однорідних понять, що перебувають на одному рівні абстракції та відбивають класи однорідних предметів; 3) номенклатурний знак становить опис, у якому подано основні ознаки відповідного предмета; 4) номени мають підсилену денотативність і конвенційність, позначаючи спеціально виділений предмет; 5) номенклатурні найменування характеризуються смисловою похідністю і вторинністю; 6) номени є нижчою ланкою спеціальної лексики в тому сенсі, що розуміння їх неможливе без співвіднесеності з іншими термінологічними одиницями [3, с. 53]
За висновком О.О. Романової, «основна властивість термінів – поняттєвість (безпосередній зв’язок із поняттям), а номенів – предметність (номен пов’язаний із поняттям опосередковано, через предмет)» [5, с. 60]. Тут спостерігаємо проблемність розуміння структури мовного знака, певною мірою ізоморфну до дискусійного вживання терміна реалія в перекладознавстві (на позначення не тільки об’єкта навколишньої дійсності, а й його назви – замість правильної опозиції реалія – найменування реалії).
Порівняно з термінами у номенів можливості матеріального вираження «набагато ширші – за допомогою цифр, символів, графічних знаків» [5, с. 59] (пор. типологію знаків у семіотиці). Коментуючи це положення, слід нагадати, що 1) мовні знаки – один із типів знаків, 2) позначення числівників цифрами, а хімічних елементів або астрономічних об’єктів узвичаєними у відповідних науках символами не виводить назви цих об’єктів за межі мовознавства, 3) лексеми можуть мати різне графічне позначення аж до ідеограм.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Етимологічний словник української мови: У 7 т. / уклад.: Р.В. Болдирєв та ін. Київ : Наук. думка, 2003. Т. 4 : Н-П. 656 с.
- Овчаренко В.М. Структура і семантика науково-технічного терміна Xарків: Вид-во Харків. ун-ту, 1968. 72 с.
- Павлова О. Терміни, професіоналізми і номенклатурні знаки (до проблеми класифікації спеціальної лексики). URL: http://vlp.com.ua/files/09_38.pdf (дата звернення: 26.01.2024)
- Родзевич Н.С. Поняття термін, термінологія і номенклатура в працях радянських і зарубіжних учених. Лексикографічний бюлетень. К., 1963. Вип. 9. С. 6–12.
- Романова О. О. Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження: термін і номен. Термінологічний вісник: зб. наук. праць. К., 2011. № 1. С. 55–62.
- Симоненко Л.О. Формування української біологічної термінології. Київ : Наук. думка, 1991. 152 с.
- Туровська Л.В. Терміни та номени в науково-технічній. Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. Київ : КНЕУ, 2005. Вип.VІ. С. 225–229.