Роман Козлович
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О. Г. Шаповал, кандидат філологічних наук
МОВОЗНАВЧІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ КОЛЬОРОНАЗВ
Увага мовознавців постійно привертається до питань, пов’язаних з історією формування тематичних груп лексики на різних етапах мовного розвитку. Протягом останніх десятків років дослідниками виявлено значний інтерес до дослідження кольорових найменувань. Дослідники розглядають історію кольорових назв, процес їх формування в різні періоди розвитку мови.
Назви кольорів та колірної лексики виникли на основі термінів «колір» та «кольорит», які походять з живопису. Наприклад, термін «кольорит» містить в собі ідею цілісного взаємозв’язку кольорів, спрямованого на вплив на емоційно-чуттєву сферу людського сприйняття світу [3, с. 67].
Семантична структура назв кольорів є динамічною і стає складнішою внаслідок включення інших значень. Джерелами походження кольорових назв є полісемія (використання назв певних речей або явищ природи з конкретним кольором для формування нових кольорових назв), лексико-морфологічні засоби (утворення складних слів, використання термінів для передачі кольору) та запозичення.
При обговоренні проблеми кольорової номенклатури вчені мають різні точки зору. Наприклад, в працях американськи вчених Б. Ворфа і Е. Сепіра була висунута гіпотеза, під назвою «лінгвальна відносність кольору» [2]. Проте цю теорію спростували Б. Берлін і П. Кей, які висунули іншу гіпотезу, що процес утворення слів на позначення кольору в будь-якій мові є певним лінгвістичним унікальним явищем [7].
Вченими в галузі лінгвістики було досліджено, що близько 95 відсотків колірної гамми утворюються від назв певних речей, в 5 відсотків які залишились, важко прослідкувати певне походження. Основною одиницею кольорових позначень є базовий колірний термін, кількість якого обмежена, тому колір характеризують за такими ознаками як відтінок, яскравість та насиченість [4].
Різні культури мають власне сприйняття кольорового спектру світу, і кількість кольорових назв в різних мовах різна. Серед мовознавців існує різноманітність поглядів на те, які саме лексичні одиниці слід віднести до категорії кольорових назв, тому у мовознавців існує розбіжність у поглядах на те, які саме слова вважати кольоровими назвами і як їх класифікувати.
Щодо розподілу кольорового спектру немає загальноприйнятої думки. Також відсутня однозначність у системах кольорових позначень у сучасних європейських мовах. Східнослов’янськими мовознавцями визначено одинадцять термінів-кольорових позначень: рожевий, фіолетовий, синій, зелений, жовтий, червоний, білий, помаранчевий, коричневий, сірий і чорний, які утвердилися як основні складові колірного спектру [5].
Зазвичай кольорові назви поділяють на дві групи: хроматичні, які виникають через поєднання трьох основних кольорів – жовтого, синього і червоного, і ахроматичні: чорний, білий, сірий. За походженням лінгвістами визначено назви кольорів на основі їхньої первинності, вони означають абстрактні колірні якості, такі як жовтий, зелений, червоний (походження яких демонструється завдяки етимологічному аналізу), і вторинні, які виникають за аналогією з кольоровими властивостями предметів і явищ навколишнього середовища, наприклад багряний рожевий.
Лексико-семантичне поле кольорових назв складається з основи, яка включає в себе основні та прямі номінації, що відповідають хроматичному та ахроматичному спектрам, і з периферії – додаткових номінацій кольорів, композитів та фразеологізмів. Різноманіття кольорів, які відчуває наша зорова система, можна називати «кольоровим простором» [5].
Вченими також були проаналізовані вживання кольорів «сірий», «сивий» та «сизий» у складі ідіом з метою відкриття їхньої глибинної етнокультурної інформації [4]. Даний аспект основується на поширеній нині ідеї про зародження людської історії на півночі земної кулі в умовах «чорно-білого» року, частина якого перебувала під впливом полярної ночі.
Мовознавці досліджували кольорові назви у різних аспектах. Наприклад, тематичні зв’язки слів та роль тематичних словесних груп у системі лексики. Увага була також приділена семантичній структурі кольорових найменувань в українській мові, виділяючи слова першого порядку, які складають основу категорії назв кольорів, такі як «синій», «сірий», «зелений», та лексеми другого порядку, які семантично пов’язані з першими, наприклад, «білявий», «червонястий» [1].
До периферії лексико-семантичного поля кольорових термінів відносяться кольорові позначення, які утворюють фразеологізми – шару лексичного складу мови, що містить інформацію про історію, побут та характер народу. Кольорові фразеологізми розкривають національні й культурні аспекти мови, відображають менталітет народу та відтворюють фрагменти його світогляду, характерні для певної лінгвокультурної спільноти.
Дослідники також вказують на різноманітність підходів та розумінь у розгляді семантики «світу кольору». Вони піднімають цікаву проблему щодо принципів ідентифікації кольорових слів: лінгвісти, що вивчають лексику кольору, часто не враховують, який саме прикметник є кольоровою назвою, а який просто передає властивості об’єкта, сприйняті зором [6].
Кольорові назви мають здатність викликати певні асоціації та створювати образи у свідомості людини. До прикладу, кольори синього, зеленого та червоного часто асоціюються з небом, рослинністю, вогнем та кров’ю відповідно. Сприйняття кольорів пов’язане з універсальними елементами людського досвіду, які відображаються у різних мовах.
Існує досить багато спірних питань, що стосуються назв кольорів, та викликають постійний інтерес лінгвістів, які вивчають семантику. Цей аспект лексики є важливим для дослідження семантичної типології мов та виявлення особливостей мовних моделей різних націй.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Гаврилюк Н.В Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у творчому доробку неокласиків. 2002. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/75586/117Gavrilyuk.pdf?sequence=1 (дата звернення: 24.03.2024)
- Дениско П. Філософська реінтерпретація гіпотези Сепіра-Ворфа. Вісник Львівського університету. 2019. Вип. 23. С. 1–11.
- Закович М.М. Зазюн І.Я. Культурологія: українська та зарубіжна культура: навч. посібник. К.: Знання, 2004. 567 с.
- Ішанков А.Є. Назви на позначення кольорів в індоєвропейській мові. Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету : зб. наук. праць. 2016. Вип. 15. С. 36–42
- Крижанська О.М. Яким буває червоне (символічні кольороназви в українській мові). Українська мова і література в школі. 2001. № 2. С. 22–25.
- Кухар Н. І. Семантичний обсяг назв основних кольорів. Придніпровський вісник. 2000. Вип. 13. С. 43–50.
- Berlin B. Basic Color Terms: Their Universality and Evolution / B. Berlin, P. Kay. Berkeley: University of California Press, 1991. 196 p.