Тетяна Торконяк
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О.С. Шмирко, кандидат педагогічних наук
НАВЧАННЯ АУДІЮВАННЮ НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
Метою навчання іноземних мов у навчальних закладах відповідно до мовної політики нашої країни та її державних стандартів є формування комунікативної компетенції учня та здійснення виховання і розвитку його особистості в контексті сучасних освітніх та професійних вимог [1, с. 89]. Основою іншомовної комунікативної компетенції є мовленнєві вміння в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Їх формування – практична мета навчання іноземних мов у школі. Незважаючи на те, що аудіювання і говоріння належать до усної форми спілкування, а читання та письмо – до письмової, обидві форми комунікації взаємодіють і доповнюють одна одну, оскільки користуються одним кодом – мовою. Водночас кожний вид мовленнєвої діяльності має свої психолінгвістичні особливості і потребує спеціальної методики навчання [3, с. 117].
У сучасному світі, де люди все частіше спілкуються іноземними мовами особливо німецькою, розуміння мови на слух стає необхідною навичкою для успішної комунікації. Оскільки шкільна система освіти зосереджується на практичному володінні німецькою мовою, розвитку навичок аудіювання приділяється значна увага. Ця навичка є необхідною для успішного спілкування німецькою мовою в будь-якій сфері життя, тому її розвиток має бути одним з пріоритетів у навчанні.
Аудіювання, або сприймання усного мовлення, є одним із найважливіших аспектів мовленнєвої діяльності. Цей процес передбачає здатність слухача розуміти та інтерпретувати усну інформацію, отриману від інших осіб чи з аудіо- або відеоматеріалів. У навчальному процесі аудіювання відіграє невід’ємну роль у формуванні мовленнєвої компетентності учнів. Цей процес сприяє розвитку різноманітних мовленнєвих навичок, таких як розуміння загального змісту тексту, виявлення ключової інформації, усвідомлення нюансів мовлення, а також розвиток навичок відповіді на запитання та висловлення власної думки.
Визначальними рисами аудіювання як самостійного виду мовленнєвої діяльності (МД) є такі:
- За характером мовленнєвого спілкування аудіювання, як і говоріння, відноситься до усних видів МД (на відміну від її письмових видів – читання і письма).
- За роллю у процесі спілкування аудіювання (поряд з читанням) є реактивним видом МД (на відміну від її ініціювальних видів – говоріння і письма).
- За спрямованістю на прийом і видачу інформації аудіювання (поряд з читанням) є рецептивним видом МД (на відміну від її продуктивних видів – говоріння і письма).
- Форма перебігу аудіювання – внутрішня, невиражена (на відміну від говоріння і письма, які актуалізуються у зовнішньому плані). Предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіоповідомленні і яку потрібно розпізнати.
- Продуктом аудіювання є умовивід, результатом – розуміння сприйнятого змісту і мовленнєва/немовленнєва поведінка слухача, який може вербально відреагувати на почуте, а можна запам’ятати почуту інформацію до того часу, коли вона йому знадобиться [2, с. 281].
Особливу важливість аудіювання можна відчути в контексті вивчення німецької мови. Під час аудіювання учні знаходяться в ситуації, що наближена до реальних мовних ситуацій, що допомагає їм адаптуватися до спілкування в іншомовному середовищі. Використання аудіо- та відеоматеріалів різних жанрів розширює знання учнів про культуру, традиції та спосіб життя носіїв мови.
Існує низка методів та прийомів, які можна використовувати на уроках німецької мови для навчання аудіювання:
- Передпрослуховування: знайомство учнів з темою та ключовими словами тексту, що допоможе їм краще зрозуміти його зміст.
- Прослуховування: учні слухають текст один або кілька разів, виконуючи завдання на розуміння.
- Післяпрослуховування: обговорення тексту, виконання завдань на перевірку розуміння та закріплення вивченого матеріалу.
Аудіювання має посідати одне з центральних місць у навчальному процесі. Його слід розвивати на всіх етапах навчання, починаючи з початкового рівня. Важливо створити умови для регулярного практичного використання аудіювання, а також використовувати автентичні матеріали, що допоможе учням краще підготуватися до реальних ситуацій спілкування. Аудіювання є високоактивним творчим процесом, якому треба приділяти належну увагу під час навчальних занять. Оволодіння навичками сприймання усного повідомлення на слух разом із говорінням забезпечує можливість комунікації іноземною мовою та ставить перед викладачем низку основних методичних завдань: формування в учнів навичок розуміння та сприймання іноземної мови на слух; розширення та збагачення словникового запасу учнів; формування та розвиток граматичних навичок; розвиток навичок говоріння та письмового мовлення [4, с. 185].
Отже, аудіювання, як вид мовленнєвої діяльності, відіграє важливу роль у навчальному процесі, сприяючи розвитку різних мовленнєвих навичок та загального когнітивного розвитку учнів. Використання різноманітних методів та прийомів, а також додаткових джерел допоможе зробити процес навчання аудіювання на уроках німецької мови цікавим та ефективним, що сприятиме розвитку мовленнєвої компетенції учнів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Мазниченко В. М. Особливості навчання аудіювання. Вісник Національного університету оборони України. 2013. Вип. 2. С. 89–
- Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Е. та ін./ за ред. С. Ю. Ніколаєвої. К. : Ленвіт, 2013. 590 с.
- Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. К., 2002. 117 с.
- Стогній І. В., Никонорова Л. І. Формування навичок аудіювання у студентів вищих навчальних закладів Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. : Філологія. Вип. 33(2) С. 183–186.