Анна Уварова
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О. Г. Шаповал, кандидат філологічних наук
ОБРАЗ КРІСТІНИ ДАЕ В РОМАНІ ҐАСТОНА ЛЕРУ
«ПРИВИД ОПЕРИ»
Роман «Привид Опери» французького письменника Ґастона Леру написаний у 1909-1910 роках став класичним твором готичної літератури. Однойменна екранізація 2004 року принесла йому ще більшу популярність. Однією із ключових фігур у цій історії є образ простої оперної співачки Крістіни Дае, який завжди буде цікавити читачів своєю загадковістю.
Дівчина в романі постає в образі вродливої та лагідної особи й великої оперної діви, що змогла зберегти «серце чистим, немов у п’ятнадцятирічної юнки» [1, с. 23]. Її скандинавський зовнішній вигляд (золоті довгі коси й великі сині очі) та вокальні дані допомагають слухачам насолоджуватися оперною виставою. І навіть будучи в ролі юнака в одній із вистав, вона всеодно привертає увагу своєю чистотою та юністю.
Крістіна постає в творі як добра, оптимістична, лагідна та наївна особа, яка завжди намагалась допомагати людям порадою, підбадьорюванням або ж простим добрим словом. Артисти опери полюбили Дае за її чуйність, за те, що вона завжди цікавилась справами людей та старалась просто їх вислухати. Дівчина віддала себе мистецтву й нестямно любить музику. Також варто зазначити, що вона виявляє велику витримку і переступає через свої страхи в ситуаціях, пов’язаних із питаннями життя та смерті. Але все ж таки іноді стає зрозумілим, що, навіть маючи таку сміливість і мужність, дівчина все одно боїться майбутніх подій і в очікуванні страшного фіналу, вона просто починає нервувати й ставати заручницею своїх страхів.
Сюжет роману «Привид Опери» значною мірою побудований стосунками всередині любовного трикутника (Рауль-Крістіна-Ерік). Відносини Крістіни та Рауля де Шаньї почалися ще в далекому дитинстві в селі Перрос-Ґірек. Провівши деякий час разом, їхні шляхи розійшлися, але вони знову з’єдналися в опері на одному із виступів дівчини. Упродовж твору, можна припустити, що віконт діє як романтичний герой, який намагається врятувати своє кохання від небезпеки (так само діяла й юнка, намагаючись відмежувати себе від де Шаньї для його ж порятунку). Але автор підкреслює те, що все ж таки Рауль звичайна людина й що він відчуває ревнощі до Крістіни і «Не знаючи, жаліти чи проклинати Крістіну, він її то жалів, то проклинав» [1, с. 115]. Або ж яка злість виникає в хлопця, коли він бачить у своєї коханої золотий перстень від її таємничого залицяльника. Момент їхнього таємного шлюбу є одночасно й радісною, і сумною подією так як вони один для одного є ідеальною парою, але їхнє кохання пробудилось у невідповідний час. Протягом місяця цієї гри, письменник описує їхнє кохання як щось дитяче та чисте і таке, що буває лише раз у житті. До того ж вони планували свою втечу і Рауль мав забрати Дае навіть всупереч її ж волі (це переконливо доводить нам, що дівчина сильно довіряє хлопцю).
Стосунки Крістіни Дае та Рауля де Шаньї є важливим елементом сюжету і їхній розвиток просуває саму фабулу й розслідування таємничої справи про паризького Привида опери. Також можна зазначити, що кохання Крістіни та Рауля символізує боротьбу та жертовність заради другої половинки. А втім у їхньому коханні є і місце для ревнощів, таємниць і зради.
З іншої сторони, відносини Еріка (Привида опери) та Крістіни викликають спірні думки. З перших сторінок роману чоловік подає себе як Янгол музики і між ними виникає музикальний зв’язок. Але Голос (так називає його юнка) помітив які відчуття виникають у співачки при появі віконта де Шаньї, закликає забути про нього назавжди. А Дае намагається дотримуватися цих умов через музикальні знання, які вона отримує від її вчителя. Але «Янгол» часто влаштовувє дівчині сцени ревнощів, кажучи їй: «Ви кохаєте його! Якби не кохали, ви б не тікали від нього! Якби це був давній приятель, то ви б потиснули йому руку, як і решті… Якби ви не кохали його, ви б не боялися опинитися самі у своїй гримерній зі мною і зі мною!.. Якби ви його не кохали, то не проганяли б його!» [1, с. 150]. Це вказує, що Янгол музики хоче тримати все під своїм контролем і його не задовольняє порушення його правил.
Під час свого першого зникнення на 2 дні, Крістіна дізналась хто насправді є і Привид опери, і Янгол музики. Дівчина просто боїться його і дізнається як і навіщо чоловік викрав її. Письменник словами оперної співачки влучно характеризує які ж почуття викликає Крістіна в Еріка: «Він кохає мене! Він поклав до моїх ніг величезне і трагічне кохання!.. Він викрав мене через кохання!.. Він замкнув мене з собою під землею через кохання… але поважає мене, догоджає мені, стогне, плаче!»[1, с. 159].
Під кінець роману ми бачимо в якому стані перебуває хворий чолов’яга і як закінчуються стосунки між великою артисткою Паризької опери і такого ж самого великого Привида опери: ««… Я знаю, що ти кохаєш його, того хлопця… не плач!..» Вона запитала мене дуже лагідним голосом, що я маю на увазі, і тоді я пояснив, а вона одразу зрозуміла, що для неї лише жалюгідний пес, ладний умерти… А вона може одружитися з тим юнаком, коли завгодно, бо ж плакала зі мною… », – саме так закінчується ця конфліктна історія зв’язку між Крістіною та Еріком [1, с. 320].
Образ Крістіни Дае в романі «Привид Опери» – це символ боротьби над своїми внутрішніми демонами заради любові і благополуччя. Навіть не зважаючи на страхи та переживання, вона продовжує протистояти життєвим труднощам і сама вирішує свою долю. Її відносини з Раулем де Шаньї та Привидом опери додають напруженість і таємничість роману, що змушує читачів детально роздумувати на тим чи іншим епізодом із книги.
Тому Крістіна Дае завжди залишатиметься цікавим та інтригуючим персонажем у світовій літературі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Леру Ґ. Привид Опери / пер. з фр. З. Борисюк, П. Таращук. Київ : Знання, 2015. 335 с.
- The Phantom of the Opera (novel). Wikipedia, the freeURL: http://surl.li/rzmei