Олександра Макаревич
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: І.А. Свідер, кандидат філологічних наук
ПІСЕННИЙ ДИСКУРС ЯК КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН
У сучасному світі пісенний дискурс розвивається надзвичайно швидко. Пісенний дискурс – це набір текстів пісень, пов’язаних з контекстом їх створення та особливостями інтерпретації. Він включає в себе деякі позатекстові чинники, серед них: історичні аспекти, психологічний стан автора, ситуації, в яких відбувається сприйняття тексту пісні і т.д. Отже, пісенний дискурс являє собою набір текстів пісень разом із зовнішніми позатекстовими факторами.
Очевидно, що поняття дискурсу фундаментальне та складне для розуміння, воно характеризується високим ступенем невизначеності і теоретичної дискусійності, що зумовлено його міждисциплінарним характером, тобто одночасною приналежністю до лінгвістики, філософії, соціології та інших галузей гуманітарного знання. Сара Міллз зазначає, що «термін дискурс має набагато більше трактувань, аніж усі інші терміни літературознавства та теорії культури» [5, с. 1].
Т. А. ван Дейк розглядає дискурс як складне комунікативне явище, яке включає, крім тексту, ще й екстралінгвістичні фактори (знання про світ, думки, установки, цілі адресата), необхідні для розуміння тексту. У своїй концепції вчений вводить поняття «модель ситуації», яке він розуміє як «особистісні знання носіїв мови, що акумулюють їхній попередній індивідуальний досвід, установки і наміри, почуття і емоції» [4, с. 8].
Беручи до уваги подвійну природу пісні (єдність мовного і немовного (мелодійного) компонентів), правомірно віднести її до числа «креолізованих» текстів, у структуруванні яких, поряд із вербальними, застосовуються засоби інших семіотичних кодів [7].
Д. Шифрін виділяє три критерії до поняття дискурс. Перший з них виділяється з позицій структурно орієнтованої лінгвістики. Цей критерій визначає дискурс як два або кілька речень, пов’язаних між собою за змістом, що мають смислову взаємозалежність та виступають доповненням один до одного. Другий критерій дає характеристику дискурсу стосовно його функціональності, як будь-якого вживання мови. Цей підхід пояснює окреслення аналізу функцій дискурсу вивченням функцій мови у соціокультурному середовищі. Третій критерій визначає дискурс як вираження і наголошує на взаємодії форми та функцій у мові. У цьому випадку дискурс розуміється «не як примітивний набір ізольованих одиниць мовної структури більших за речення, а як цілісна сукупність функційно організованих, контекстуалізованих одиниць вживання мови» [ 6, с. 83-90].
Л. Єфімов трактує пісенний дискурс як «текст пісень разом із контекстом їх створення та інтерпретації» [3, с. 158]. Якщо узагальнити це визначення, то можна сказати, що пісенний дискурс – це єдність і взаємозумовленість двох компонентів – музичного та мовного.
Р. Зорівчак, досліджуючи англомовний пісенний дискурс, окреслила низку його лінгвокультурологічних ознак: ідеологічні; суб’єктивність; креолізація; авторитаризм; віддаленість; аксіологічний; інтертекстуальність; ритуальність; багатофункціональність [2, с. 29].
Пісенний дискурс поєднує в собі мову і музику, цим самим створює потужний інструмент емоційного впливу на слухачів, оскільки у текстах використовують різні стилістичні елементи, які у свою чергу, можуть об’єднувати людей, надихаючи на спільні відчуття та почуття, адже пісні – це потужний інструмент емоційного впливу. Музика та тексти пісень можуть викликати широкий спектр емоцій, від щирої радості до гніву. Пісні дають людям можливість виразити свої почуття та переживання, що не завжди можна зробити словами.
Пісенний дискурс має надзвичайну силу впливу на формування та відтворення ключових культурних концептів. Він поєднує музичний та мовний компоненти, створюючи складну систему, що характеризується тематичними, лексичними, граматичними та синтаксичними особливостями.
Як бачимо, дискурс – це не статичне явище, а динамічний процес, що постійно еволюціонує. Вплив різноманітних факторів протягом історії спричинив трансформацію сенсу та контексту музичних творів. Зміна мови, поява нових музичних інструментів, еволюція методів запису та поширення музики, а також соціальні та культурні зрушення – все це веде до змін у процесі аналізу та інтерпретації музики.
У процесі розгляду впливу екстралінгвістичних чинників на сучасний пісенний текст, а також впливу пісні тексту на його адресатів, прогнозуючи його вплив на мовний смак і мовну культуру суспільства в цілому, з нашої точки зору, необхідно враховувати здобутки соціолінгвістики як розділу мовознавства, що вивчає мову в контексті у зв’язку з соціальні умови його існування [1, с. 162].
Пісні, як дзеркало, відображають життя суспільства у всіх його проявах. Музика та тексти стають рупором життєвих цінностей, етичних норм, культурних особливостей та змін, що відбуваються протягом розвитку етносу. Сучасні англомовні пісні – це не просто музика, а мистецький феномен масової культури XXI століття, невід’ємна частина сучасних соціокультурних реалій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Тулюлюк К. В. Фунціонування тактильних дієслів у структурі художнього тексту. Вісник ХНУ. 2011. Вип. 2. С. 154–
- Зорівчак Р. П. Реалія як компонент національно-культурного контексту: перекладознавчий аспект. Славянские языки в свете культуры: сб. научн. статей. Миколаїв: МНУ імені В.О. Сухомлинського, 2011. С. 27–
- Єфімов Л. П. Стилістика англійської мови та дискурсивний аналіз. Вінниця: Нова книга, 2014. 240 с.
- Dijk T. A. van Strategies of Discourse Comprehension. New York: Academic Press. 1983. 389 p.
- Mills Sara Discourse. London and New York: Routledge,1997. 177 p.
- Schiffrin D. Approaches to Discourse. Oxford Cambridge, Mass.: Basil Blackwell, 1994. 195 р.
- Shevchenko I. Сonceptualisation of communicative behaviour / Chrzanowska-Kluczewska E., Vorobyova O. (eds.) Language – Literature – the Arts: A Cognitive-Semiotic Interface. Series: Text – meaning – context: Cracow Studies in English Language, Literature and Culture. Peter Lang 2017. P. 307–320.