Анна Уварова
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О. Г. Шаповал, кандидат філологічних наук, доцент
РОМАН Ф. ГЕРБЕРТА «ДЮНА» ЯК ЗРАЗОК АНТИУТОПІЇ
Чи можливе майбутнє, де людина не буде жертвою політичних інтриг, маніпуляцій та соціальної нерівності? Роман «Дюна» Френка Герберта дає однозначну відповідь: ні. У творі зображено жахливу реальність суспільства, яке платить за жорстокість своїх предків [1, с. 196]. У цьому світі наявна боротьба за владу, пригноблення народів та релігійні маніпуляції, які формують люту реальність.
Суспільний лад, зображений у романі, можна охарактеризувати як жорстоку феодальну систему. У цій системі вся влада належить Падишаху-Імператорові Шаддаму IV і Федерації Великих Домів, а їхня політика полягає в тому, що у панівного класу завжди має бути величезний прибуток. У свою чергу, Імператор використовує владу та страх як засіб державної сили, а васали імператора конкурують між собою за допомогою стратегічних шлюбів, політичних убивств, хабарів та економічного тиску. Звичайні люди не мають ніяких можливостей, щоб впливати на політичні процеси, а будь-який спротив обов’язково придушується силовими методами: «Наша цивілізація спирається на три вершини: Імператорський Палац, якому противажить Федерація Великих Домів Ландсрааду, а між ними – Гільдія зі своєю жахливою монополією на міжзоряні перельоти. А політика, що стоїть на тринозі – найхисткіша з усіх структур. Усе було б доволі погано навіть без ускладнень, породжених торгівельною феодальною культурою, що повернулася спиною до більшості наук» [1, с. 45]. Якщо представники Шляхетних Домів можуть стати могутніми або ж загалом демонструють себе вищими, ніж сам Імператор, вони швидко побачать наслідки своїх дій: це може бути вигнання з власної домівки та переслідування по всьому Всесвіту. І навіть якщо вельможа зробив помилку, правитель обов’язково дізнається про це і вважатиме цей поступок проявом слабкості.
Однією з ключових організацій, що здійснює прихований вплив на суспільство, є таємний матріальхальний орден Бене Ґессерит. Сам орден заперечував, що був релігійним орденом, але «діяли за таємною і непроникною завісою ритуального містицизму» [1, с. 616]. Цей орден використовує непрямі методи для досягнення своїх цілей, так як вважають непотрібним показувати свою абсолютну владу. Навіть Імператор тримає біля себе Превелебну Мати Гай Єлену Могіям (Правдомовицю), бо розуміє, що за допомогою неї він зможе діставати важливу інформацію. Ба більше, правитель використовує образ Правдомовиці для того, щоб викликати страх у всіх його опонентів: «Він боїться допитів Правдомовиці. Кого? Ох, ну звісно ж Превелебної Матері Гая Єлени! Якщо він знає, що буде змушений відповідати на її запитання, отже, Імператор точно причетний до цього!» [1, с. 219].
Бене Ґессерит використовують своєрідну релігійну маніпуляцію, щоб розробити такий проєкт, який має змогу поширювати свій вплив (міфи, забобони) на всі примітивні світи і очікувати моменту, коли вони зможуть використати ось цей «релігійний важель» заради експлуатації людей на цих територіях. Орден назвав цей проєкт «Міссіонарія Протектіва» і найбільшого успіху з його втілення було досягнуто на планеті Арракіс. Принцеса Ірулан у своєму творі «Аналіз: Арракійська криза» вказує, що на Арракісі пророцькі легенди настільки глибоко вкоренилися, що стали невід’ємною частиною традицій, включаючи образ Превелебної Матері, канто, респонду та інші елементи пророчого вчення Шарі-а [1, с. 75]. Таке використання релігії свідчить про те, що орден використовуватиме релігійні вірування не як засіб духовного вдосконалення, а як інструмент контролю над суспільством, формуючи вигідні для себе умови та готуючи ґрунт для реалізації власних маніпуляцій.
Також сестринство використовує генетичний контроль та маніпулювання людством заради отримання чоловічого представника Бене Ґессерит, який матиме доступ до чоловічих і жіночих ліній генетичної пам’яті – Квізац Хадерах. Звісно ж, після появи такої людини орден розраховував, що Квізац Хадерах стане значною фігурою в маніпуляціях ордену і навіть представить його як месію. Роль сестер у цій генетичній політиці, як зазначає автор словами леді Джессіки, зводиться лише до функції «…племінної кобили, що зберігає важливу генетичну лінію для Плану Бене Ґессерит» [1, с. 256]. Але цей план розвалився, коли Джессіка вирішує зачати сина Атрідів, а не доньку, яку їй було наказано народити і це призводить до того, що син Джессіки та герцога Лето – Пол стає тим самим очікуваним месією, який мав з’явиться на покоління пізніше. Це свідчить про те, що тотальний контроль з боку Бене Ґессерит, їхня програма генетичного відбору виявилася вразливою до непередбачуваних рішень окремих індивідів, що підкреслює межі навіть найжорсткіших систем управління.
Таким чином, «Дюна» є не лише науково фантастичним романом, а й глибокою політичною та соціальною антиутопією, що демонструє нам жорстоку систему, якою керують репресії, страх та така собі визначеність наперед. І навіть ті самі борці проти тиранії у майбутньому можуть стати диктаторами, і попри всі суттєві зміни світ залишиться в пастці тепер вже нового режиму.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Герберт Ф. Дюна / пер. з англ. А. Пітика й К. Грицайчук. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024. 656 с.