Ліна Ништ
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О.О. Добринчук, кандидат філологічних наук
ОСОБЛИВОСТІ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
В умовах глобалізації та інтеграції в міжнародну спільноту навчання іноземних мов набуває великого значення. Однак традиційні підходи до навчання не завжди враховують індивідуальні особливості студентів. Тому важливо досліджувати методи та стратегії, які можуть сприяти більш ефективному засвоєнню іноземних мов через диференційоване навчання.
Диференційоване навчання іноземних мов має свої специфічні особливості, які враховують індивідуальні потреби, здібності й інтереси учнів. Класи часто складаються з учнів із різним рівнем володіння мовою – від початкового до просунутого та диференційований підхід допомагає організувати навчальний процес таким чином, щоб залучити всіх учнів на рівних умовах до вивчення іноземної.
Є.І. Яницький та О.В. Гладка розглядають важливість диференціації у процесі навчання іноземної мови в середній школі. Основний акцент зроблено на методах застосування диференційованого навчання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів [1]. О.В. Гладка зазначає, що такий підхід охоплює всі аспекти навчального процесу, вносячи зміни до ключових елементів. Насамперед, це стосується практики (тобто способів подання інструкцій учням, які мають бути адаптовані до їхніх індивідуальних потреб), процесу (диференційований підхід потребує ретельного планування уроку з урахуванням рівня підготовки й стилю навчання кожного учня). Авторка зауважує, що змінюється також зміст навчання – матеріали мають бути різноманітними, цікавими та доступними для всіх учнів. Ще одним важливим аспектом є групування, що стосується організації роботи учнів у класі. Вчителі формують гнучкі групи залежно від завдань, що дозволяє ефективніше використовувати час і ресурси. Особливий акцент науковиця ставить на оцінюванні, яке повинно не лише відображати успішність учня, але й підтримувати його прогрес, даючи зворотний зв’язок [4, с. 44-45].
Доріт Боссе також розглядає питання диференційованого навчання та способи врахування гетерогенності учнів. Авторка наголошує, що традиційний підхід до навчання часто не враховує реальну різнорідність учнів та описує різні методи диференційованого навчання, як-от:
- Проєктно-орієнтоване навчання: міждисциплінарні проєкти, де учні досліджують певну проблему з точки зору кількох предметів;
- Метод «Груповий пазл» (Jigsaw): кожен учень вивчає певну частину теми та пояснює її іншим, що сприяє активному залученню всіх.
- Щоденник навчання (Lerntagebuch): учні ведуть записи про свій прогрес, труднощі та розуміння теми, що допомагає їм аналізувати власний навчальний процес.
- Фахова робота (Facharbeit): заміна контрольної роботи на індивідуальне дослідження, що дозволяє учням глибше зануритися у тему за власним вибором [3].
Зважаючи на особливості навчального профілю кожного учня, вчитель має можливість створювати адаптовані завдання, подавати матеріал у доступній формі та організовувати освітній процес таким чином, щоб максимально сприяти засвоєнню знань. Це включає впровадження завдань, які відповідають здібностям та інтересам учнів, що дозволяє залучати їх до активної мовленнєвої діяльності.
Основними методами диференційованого навчання є: групова робота з урахуванням рівня знань, використання різноманітних видів завдань та вправ для різних рівнів складності, застосування індивідуальних підходів до оцінювання та корекції навчального процесу.
Застосування диференційованого підходу в навчанні іноземних мов дозволяє підвищити ефективність навчального процесу, зменшити розриви між учнями з різним рівнем підготовки та забезпечити індивідуальний підхід до кожного учня.
Отже, диференційоване навчання іноземних мов є надзвичайно ефективним підходом, що враховує індивідуальні потреби, здібності й інтереси кожного учня. Завдяки йому вчителі можуть організувати навчальний процес так, щоб забезпечити рівні можливості для учнів із різним рівнем підготовки та стилями навчання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Яницький Є.I., Гладка О.В. Диференцiацiя процесу навчання iноземної мови у середнiй школi. Актуальнi питання фiлологiї та методики викладання мов. Т. 3, № 15. С. 216-223.
- Лучкевич В. Впровадження диференційованого підходу до вивчення іноземної мови: теоретико-методичний аспект. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2022, № 1 (115). С. 252-260.
- Bosse D. Differenziertes Lernen bis zum Abitur. Anregungen zum Umgang mit Heterogenität in der gymnasialen Oberstufe. Pädagogik (Weinheim). 55 (2003) 9. S. 24-27.
- Gladka O. Implementing Differentiated Approach into the Process of Teaching First-Year Students English. Thinking Globally — Teaching Locally: Book of Papers of the 2019 National TESOL-Ukraine Convention. April 9–10, 2019 yr. / Publishing House I. Ivanchenka, 2019. P. 44-45.