Conferences

СКАФОЛДИНГ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Інна Атаманюк

(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)

Науковий керівник: І. С. Казимір, кандидат філологічних наук

СКАФОЛДИНГ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

У сучасній методиці навчання іноземних мов зростає увага до інтерактивних стратегій, які сприяють активному залученню учнів у навчальний процес. Однією з таких стратегій є метод скафолдингу, початково цей термін використовували на позначення тимчасової підтримувальної конструкції в будівництві, але в педагогіці він набув метафоричного значення. Метод скафолдингу О.Устименко пояснює як надання учню поступової підтримки, яка зменшується в міру зростання його компетентності.

Метод ґрунтується на соціокультурній теорії навчання, розробленій Л. Виготським, яку в 1967 році допрацювали Д. Вуд, Д. С. Брунер і Г. Росс і подали як, процес підтримки учня під час виконання завдань підвищеної складності.

Скафолдинг базується на кількох важливих принципах, але як відзначає Е. Ертугрулоглу, за десятиліття сучасних досліджень досі немає чітко сформованих принципів. Відносно чітка класифікація та інтерпритація принципів скафолдингу була виконана Я. ван де Полем, відповідно до його дослідження можна виокремити три основні принципи: контингентність, згасання та передача відповідальності.

Принцип контингентності передбачає попередню адаптацію допомоги вчителя до рівня знань і вмінь учня. Для його реалізації використовуються діагностичні стратегії, які визначають рівень компетентності. Принцип згасання реалізується шляхом поступового зменшення обсягу підтримки з боку вчителя. Швидкість згасання допомоги вчителя варто коригувати опираючис на ступін прогресу у формуванні в учня автономності. На основі принципу згасання формується принцип передачі відповідальності, за яким контроль над виконанням завдань переходить від учителя до учня.

Метод скафолдингу є гнучким і може змінюватися залежно від потреб і рівня підготовки учнів. О. Устименко виділяє три основні форми скафолдингу: скафолдинг, взаємоскафолдинг і самоскафолдинг. Класичний скафолдинг передбачає підтримку з боку вчителя. Взаємоскафолдинг полягає в отриманні допомоги від інших учнів з вищим рівнем знань. Самоскафолдинг є найскладнішим, оскільки передбачає розвиток у учня навичок самостійного навчання.

У контексті навчання іноземних мов А. Валькі визначив шість типів скафолдингу:

  1. Моделювання — наочна демонстрація вчителем прикладу виконання завдання, що сприяє зниженню рівень тривожності та невпевненості учнів.
  2. Створення зв’язків — опора на попередній життєвий і навчальний досвід учнів під час освоєння нового матеріалу.
  3. Контекстуалізація — відтворення реальних життєвих ситуацій і використання автентичних матеріалів для підвищення практичної цінності навчання.
  4. Створення схем — структурування та систематизація інформації шляхом інтеграції нових знань у вже сформовані когнітивні моделі.
  5. Ре-презентація матеріалу — зміна форми подання матеріалу для полегшення розуміння, особливо при роботі зі складними текстами.
  6. Метакогнітивний розвиток — формування у учнів рефлексивних навичок: усвідомлення власного рівня знань, оцінка сильних і слабких сторін, постановка цілей і моніторинг навчального процесу.

Таким чином, метод скафолдингу є ефективною стратегією у навчанні іноземних мов. Він забезпечує поступове освоєння матеріалу через тимчасову підтримку, сприяє розвитку автономності, критичного мислення та глибокого розуміння, допомагаючи учням переходити від керованого до самостійного виконання завдань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Устименко О. М. Скаффолдинг у проєктному навчанні іноземних мов // Problems of modern science and practice: Abstracts of I International Scientific and Practical Conference. Boston, USA, 2021. Р. 296-303.
  2. Ertugruloglu E., Mearns T., Admiraal W. Scaffolding what, why and how? A critical thematic review study of descriptions, goals, and means of language scaffolding in Bilingual education contexts. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1747938X2300043X?via%3Dihub (дата звернення: 25.03.2025).
  3. van de Pol J., Volman M., Beishuizen J. Scaffolding in Teacher–Student Interaction: A Decade of Research. URL: https://link.springer.com/article/10.1007/s10648-010-9127-6?utm_source=getftr&utm_medium=getftr&utm_campaign=getftr_pilot&getft_integrator=sciencedirect_contenthosting (дата звернення: 21.03.2025).
  4. Fajrin M., Baharuddin L. S., Hasriani G. Scaffolding in English Classroom: A Case Study on the Teaching of English Language to Eight-Year Students // EduLine: Journal of Education and Learning Innovation. 2024. Т. 4. С. 455-463. URL: https://www.researchgate.net/publication/385094393_Scaffolding_in_English_Classroom_A_Case_Study_on_the_Teaching_of_English_Language_to_Eight-Year_Students (дата звернення: 21.03.2025).
  5. Walqui A. Scaffolding instruction for English language learners: A conceptual framework // International Journal of Bilingual Education and Bilingualism. 2006. Т. 9, № 2. С. 159-180.
  6. Wood D., Bruner J. S., Ross G. The role of tutoring in problem solving // Journal of child psychology and psychiatry. 1976. Т. 17. С. 88-100.