Юлія Данилейко
(Донецький національний університет імені Василя Стуса)
Науковий керівник: І.В. Гарбера, кандидат філологічних наук
ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ДІАЛЕКТИЗМІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ЕЛЕКТРОННОГО АНОТОВАНОГО КОРПУСУ
На сучасному етапі дослідження розвитку української мови багато уваги лінгвісти приділяють вивченню діалектизмів. Вони вплинули на формування та затвердження правил написання слів; є ключовими індикаторами історичних процесів на певних територіях України. За словами А.П. Загнітка, діалектизм – слово та інша одиниця територіальних варіантів мови, говорів, включені в літературне мовлення і кваліфіковане там як відступ від норми: бульба, жерделі, рамена та ін. У художніх творах створюють місцевий колорит, виступають засобом характеризації персонажа [2, с. 217].
Сукупність діалектизмів певної території формують діалект. В Україні їх виокремлюють в три великі групи: південно-західна, південно-східна та північна [3, с. 94]. Для аналізу діалектизмів південно-західної групи було виокремлено найпоширеніші слова на території Тернопільської області та об’єднано їх в тематичну групу «Родинні зв’язки». За допомогою генерального регіонального анотованого корпусу (ГРАК), був підібраний контекст із вживанням відібраних слів у літературних творах [1].
У «Родинні зв’язки» входять 8 лексичних діалектизмів:
– вуйна – «тітка, сестра матері або дружина материного брата»: Вуйна Домініка, кругленька, вузликувата особа, могла б підійти на роль однієї з отих традиційно ласкавих сільських матерів, що мають постійну прописку в наших фільмах. (ГРАК: Гончар О., Циклон, 1970).
– сваха – «мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого.»: Лізе на колінах і просить: Мамко моя люба, свахо моя щира! ( ГРАК: Галиця М., Лінтур П., Казки зелених гір (збірка), 1965).
– стрийко – «пестливе до стрий (Дядько по батькові, брат батька та чоловік батькової сестри)»: Уже й стрийко дивується, що тітонька так часто пише. (ГРАК: Нємцова Б., Дика Бара (збірка), 1970).
– стриянка / стрийна – «тітка, сестра батька або дружина батькового брата»: Всі бажання та задуми боярині Ольги, воєводи Святополка та братів Станка були йому звісні куди краще, ніж самому молодцеві, який умить це зрозумів і спитав: — Так гадаєте, дядечку, що після смерти стрийка мати прожене стрийну з Заріччя? (ГРАК: Опільський Ю., Ідоли падуть, 1935).
– вуйко – «дядько по матері, брат матері»: У мене вуйко лікар поможе здобути тобі практику; лиш заспокійся! (ГРАК: Кисілевська О., Султанська палата, 1937).
– свах / сват – «батько або родич одного з подружжя щодо батьків або родичів другого»: Писав, мовляли, що воєвода Лупул відводить Ракоція від союзу з козаками, але Ракоцій відписав тому “гетьмановому сватові”, що він його поради не приймає і буде спільно з козаками воювати короля. (ГРАК: Грушевський М., Історія України-Руси Том ІХ, 1931).
– цьотка – «згрубіле до цьоця»: Й ось дорослі дядьки та цьотки вели неіснуючий м’яч, бігли вперед, обмотували одне одного, перехоплювали, пасували, тріумфували, забиваючи гол. (ГРАК: Гаврилів Т., Гарні дівчата, 2018).
– шваґро – «сестрин чоловік; зять»: Старший серед них, мій майбутній шваґро Славко, одразу розтанув, його очі стали по-телячому дурнуватодобрими, як у тих попередніх Дарчиних шанувальників. (ГРАК: Камаєв Ю., Мед з дікалоном (збірка), 2009).
Отже, за спостереженнями та контекстами бачимо, що тематична група слів на позначення родинних зв’язків описує далеких родичів у нейтральному забарвленні. Констатуємо той факт, що діалектизми широко використовувалися ще з часів формування української мови, що підтверджується їхньою наявністю в художніх творах минулих століть. У сучасній літературі такі мовні одиниці використовуються переважно для надання тексту регіонального колориту та індивідуалізації персонажів. Їхнє вживання дозволяє визначити не лише географічне походження героя, а й певні соціокультурні особливості його мовлення. Дослідження діалектної лексики сприяє збереженню усної народної спадщини, а також збагаченню української мови, забезпечуючи її зв’язок із традиційними мовними пластами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК). URL: https://uacorpus.org/Kyiv/ua (дата звернення 31.03.2024).
- Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни. Донецьк: ДонНУ. 2012. С. 217.
- Кобиринка Г., Рябець Л. Українська діалектологія: витоки та перспективи. Українська мова. Київ: Інститут української мови НАН України. №4. 2018. С. 92-100.