Кухар Діана
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Науковий керівник: канд. філол. наук, доцент І. А. Свідер,
ПОНЯТТЯ КАЛАМБУРУ ТА МОВНОЇ ГРИ
The article is devoted to theoretical study of puns as a kind of language game and a stylistic device. The concept of pun, its types and classifications are examined. The author also draws attention to the translation of puns.
Key words: notion, pun, language game, stylistic device, translation.
Мовна гра – це один із прийомів, що дає змогу посилити виражальність тексту. Вона являє собою специфічний різновид мовотворчої діяльності. Цей прийом проявляється у вживанні будь-якого слова в переносному значенні, різних пресупозиціях, зміні конотацій значень або синтаксичної структури тексту. Вперше термін «мовна гра» було використано в 1945 р. у праці австрійського філософа Л. Вітгенштейна «Філософські дослідження», де автор і надав цьому терміну наукове обґрунтування.
Спірним для дослідницької спільноти є питання про те, чи слід розрізняти поняття «каламбур» і «гра слів». Одні дослідники вважають, що ці поняття є синонімічними поясненнями одного й того самого стилістичного прийому, а інші вважають, що ці терміни різняться у значеннях (вважається, що «каламбур» має вужче значення, ніж «мовна гра»). А О. О. Тараненко в своїй статті «Гра слів» наполягає на тому, що гра слів не рівноцінне поняттю каламбуру. «Гра слів – це спеціальне використання звукової‚ лексичної або граматичної форми слів, а також частин слів‚ фразеологізмів‚ синтаксичних конструкцій для створення певних фонетико- та семантико-стилістичних явищ‚ що ґрунтуються на зіставленні й переосмисленні‚ обіграванні близькозвучних або однозвучних мовних одиниць з різними значеннями» [3, с. 37]. Отже, що каламбур є одним з різновидів гри слів‚ який полягає у створенні комічно-сатиричного ефекту
У словниках каламбур – гумористичне використання слова або фрази, яка має декілька значень або звучить як інше слово, є синонімом до гри слів Визначення, які надає Кембріджський словник термінам «каламбур» (pun) та «гра слів» (play on words), мають однакову дефініцію [6].
Відмінність цих двох понять доводить і наступна цитата: «Каламбур – це прийом, заснований на поєднаному баченні двох картин, на їх несподіваному поєднанні, а при грі слів відбувається поетапна зміна асоціацій, без їх змішування. Різниця в механізмі сприйняття впливає на синтаксичне оформлення розглянутих стилістичних прийомів. У грі слів кожен з планів сприйняття має своє окреме словесне вираження, які сприймаються послідовно» [2, с. 16]. Отже, і «каламбур» і «гру слів» можна вважати самостійними стилістичними прийомами.
У теоретичних роботах трапляються різні класифікації каламбурів. Одним з перших українських вчених, який зосередився на дослідженні проблеми класифікації та відтворення каламбуру, був А. А. Щербина, який визначає каламбур як «комічну гру слів, їх значень та їхньої звукової оболонки» [4, c. 6] та виділяє наступні його елементи: 1) багатозначність слова (включаючи переносні значення); 2) омонімія; 3) суміжні загальномовні та контекстуальні явища (співзвучність та контамінація, уявна етимологія, руйнування фразеології») [4, c. 14].
С. В. Флорін розрізняв каламбури за трьома категоріями: 1) ті, що мають фонетичну основу; 2) ті, що мають лексичну основу; 3) ті, що побудовані на фразеологізмах [1, с. 292].
С. Н. Влахов та С. В. Флорін надають класифікацію каламбурів на лексичному рівні: 1) гра слів, заснована на їх «уламках» (засновані на співзвуччі) – це звукова схожість слів, семантика яких «дотепно перехрещується; 2) каламбури, засновані на багатозначності (полісемії). Полісемія (від грецького слова poly – багато і sema – знак) означає здатність слова мати одночасно кілька значень, указуючи на різні класи предметів, явищ, дій, процесів, ознак і відносин [1, с. 51].
Третій тип класифікації каламбурів – фразеологічний. О. О. Щербіна підкреслює той факт, що руйнування фразеологізму є продуктивним джерелом для створення гри слів, коли ідіоматично або просто фразеологічно пов’язані значення слів відриваються від свого фразеологічного середовища, деформуються, змінюються або перетворюються на «вільні» значення [4 , с. 58].
Таким чином, можемо зазначити, що каламбур, на відміну від інших стилістичних прийомів, характеризується наявністю двох основних елементів: так званого ядра і базисного контексту, які протиставляються один одному і одночасно діалектично з’єднуються в одне ціле.
Практично неможливо перекласти каламбур, так, щоб було дотримано усіх норм мови на яку перекладають текст, відтворено індивідуальний стиль автора, збережено образність каламбуру та дотримано стилістичної відповідності між текстами обох мов.
Проаналізуємо способи перекладу з погляду збереження комічного ефекту, змісту та форми каламбурів. Це важливо з метою оцінки якості передачі каламбурів. Так, Д. Делабастита пропонує вісім способів передачі каламбуру як одного з видів гри слів:
- Передача каламбуру формально близьким еквівалентом,при цьому втрачається форма і зміст, але зберігається такий самий комунікативний ефект.
- Опис – переклад фразою із втратою комічного ефекту, форми, але збереженням сенсу.
- Заміна – мовна гра замінюється іншою стилістичною фігурою, повтором або іронією, з метою досягнення такого ж комунікативного впливу на адресата. Тут відбуваються втрати з боку змісту та форми
- Опущення – фрагмент тексту з каламбуром не перекладається. Іноді цей прийом супроводжується виноскою внизу сторінки: «неперекладна гра слів».
- Дослівне відтворення гри слів у мові перекладу. Використання цього способу перекладу веде до збереження змісту та форми. Можна зберегти і комічний ефект, підібравши відповідні мовні засоби.
- Компенсація – представляє собою заміну елемента, який неможливо передати мовою перекладу, на схожий елемент, який дозволяє зберегти ефект неочікуваності та оригінальний зміст прийому.
- Додавання – конструювання нової мовної гри для створення комічного ефекту. Створення нового каламбуру з таким самим змістом засобами мови перекладу дозволяє зберегти комічний ефект, але тут виникає небезпека недотримання авторського стилю.
- Пояснення – запровадження додаткової інформації у посторінкових виносках, передмовах перекладача або затекстових коментарях наприкінці книги. Тут вдається передати зміст, досягнувши приблизно подібного комунікативного ефекту. Проте застосування пояснень веде до розширення обсягу перекладу. [5, с. 53].
Отже, щоб зберегти гру слів і не спотворювати авторський наратив, перекладач повинен, спираючись на головне слово (стимулятор), придумати каламбур, семантично нерівний оригіналу, і включити його, поряд з необхідними доповненнями, в переклад, який в іншому випадку зберігає повну відповідність оригіналу.
Література
- Влахов С. Н., Флорин С. В. Непереводимое в переводе. Москва: Международные отношения, 1980. 343 с.
- Сазонова Л. А. Закономерности передачи каламбура при переводе художественной литературы: автореф. дисс. … канд. филол. наук: 10.02.20; Мос. гос. лингвист. ун-т. М., 2004. 24 с.
- Тараненко О. О. Гра слів. Культура слова. Вип. 50. 1997. С. 37-41.
- Щербина А. А. Сущность и искусство словесной остроты (каламбура). Киев: Лира, 2008. 340 с.
- Delabastita, D. Verbally expressed humor and translation: an overview of a neglected fields. Humor, special Issue of international Journal of Humor Research. 18 (2). 2005. P. 135-145.
- Cambridge Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org