РЕАЛІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ ДО ВИВЧЕННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ПІД ЧАС ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Марія Винарчик,

Юлія Макух

(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка)

РЕАЛІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ ДО ВИВЧЕННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ПІД ЧАС ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення французької мови базується на прийнятті цілі/підходу до процесу викладання і навчання, орієнтованого на дії. Інакше кажучи, вчителі використовують методологію, тісно поєднану з комунікативним підходом, спрямованим на активізацію мовленнєвої діяльності учня. Процес навчання французької мови є ефективнішим, якщо відбувається в інтенсивному темпі з використанням індивідуальної/групової роботи та іншомовної взаємодії між однолітками. Основна ідея комунікативного підходу, орієнтованого на дії, полягає в тому, щоб надати практичний сенс навчанню, зробити його ефективним і свідомим. Вчитель повинен докласти максимум зусиль, щоб заохотити учнів до активного навчання. Усвідомлюючи мету та цілі оволодіння французькою мовою, розуміючи перспективи її використання в майбутній професійній діяльності, можна підвищити їхню мотивацію.

Реалізовуючи комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення французької мови, вчитель організовує іншомовну діяльність за сценарієм, максимально наближеним до справжньої ситуації спілкування. Щоб відповідати потребам учнів, навчання французької мови повинно забезпечувати практику мовної діяльності, а також набуття необхідних вмінь і навичок. Ця мета може бути реалізована підчас студентської педагогічної практики з французької мови, яка є невід’ємною частиною підготовки спеціалістів у педагогічному університеті. Вона поєднує теоретичне навчання майбутніх вчителів із їх практичною діяльністю в навчальних закладах. Це особлива форма роботи, в процесі якої поглиблюються знання студентів про специфіку професійної діяльності, про функціональні обов’язки вчителя французької мови. Підчас педагогічної практики студенти здобувають практичні навички і вміння навчальної, виховної, організаційної діяльності вчителя, отримують можливість для реалізації комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення французької мови. У цьому контексті метою педагогічної практики є розвиток у студентів уміння здійснювати діяльність з викладання французької мови в навчально-виховних закладах на базі сформованої у них іншомовної компетенції та знань методики, педагогіки, психології, уміння поєднувати теоретичні знання із практичною діяльністю.

Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення французької мови передбачає забезпечення практичного пізнання студентами закономірностей професійної діяльності та оволодіння способами її організації, вміння вирішувати конкретні методичні завдання відповідно до умов педагогічного процесу, виховання у студентів потреби систематично поновлювати свої знання і творчо застосовувати їх у практичній діяльності. Реалізація комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення французької мови підчас педагогічної практики сприяє:

Діаграма 1

Зміст навчальної роботи студента під час педагогічної практики з французької мови, так само як і позакласної роботи, складається із різних видів діяльності, серед яких можемо виокремити наступні:

– ознайомлення із специфікою діяльності навчального закладу;

– вивчення   педагогічного передового досвіду вчителя,   спрямованого на формування в учнів інтересу та мотивації до оволодіння іноземною мовою;

– планування навчально-виховного процесу (проведення уроків і позакласних заходів французькою мовою).

Варто наголосити, що під час педагогічної практики студент-практикант повинен оволодіти багатьма вміннями і навичками:

Таблиця 1

Уміння і навички Способи реалізації
конструктивно-планувальні – визначати цілі та завдання кожного уроку з урахуванням етапу навчання;

– складати плани-конспекти уроків з урахуванням умов навчання і рівня підготовки учнів;

– обирати    ефективні    прийоми    досягнення    сформульованих    цілей з урахуванням вікових особливостей учнів;

– використовувати реальні та проектувати навчальні мовленнєві ситуації, а також відповідний їм мовленнєвий матеріал для сприймання і засвоєння іншомовних одиниць,   що   вивчаються,   та   їх   застосування   в   мовленнєвій діяльності;

– проектувати і створювати необхідні навчальні і технічні засоби для проведення уроків;

– складати план позакласної роботи з французької мови.

комунікативно-навчаючі – встановлювати і підтримувати засобами французької мови різноманітні мовленнєві контакти: вчитель-клас, вчитель-учень, учень-учень тощо;

– адаптувати свій іншомовний мовленнєвий досвід до рівня вимог програми та мовленнєвої підготовки учнів; раціонально використовувати рідну мову;

– визначати  об’єкти  контролю  мовленнєвої  діяльності  учнів  і  добирати відповідні їм методичні прийоми, в тому числі тестові завдання;

– аналізувати помилки учнів, їх характер та причини, використовувати мовленнєвий спосіб виправлення.

організаційні – організовувати виконання накресленого плану роботи;

– забезпечувати мовленнєву діяльність учнів згідно з планом уроку;

– вносити виправдані, з точки зору методики, корективи в плани уроків з урахуванням умов навчання;

– навчити учнів найбільш раціональних прийомів самостійної роботи;

– вміло поєднувати колективні (фронтальні, мало-групові, парні) та індивідуальні форми роботи з урахуванням особливостей кожної з них та рівня їх підготовки;

– проводити навчальні ігри, в тому числі рольові, з урахуванням вікових особливостей учнів та ступеня навчання;

– здійснювати різноманітні прийоми активізації учнів залежно від їх вікових особливостей;

– застосовувати традиційні наочні посібники, аудитивні, аудіовізуальні та візуальні технічні засоби навчання;

– проводити позакласні заходи французькою мовою, організовувати їх згідно зі складеним планом (сценарієм).

дослідницькі – вивчати ставлення учнів до предмета і виявляти рівень сформованості їх мовленнєвих навичок і вмінь;

– проводити, з урахуванням ступеня навчання, методичний аналіз іншомовного матеріалу з метою прогнозування можливих труднощів його засвоєння та добору оптимальних шляхів попередження помилок;

– здійснювати спостереження та комплексний аналіз відвіданих уроків із теоретичним обґрунтуванням різних сторін навчальної діяльності;

– спостерігати,  аналізувати та узагальнювати досвід учителів і студентів, переносити ефективні прийоми і форми роботи в практику своєї педагогічної діяльності;

– вивчати методичну літературу і теоретично осмислювати навчальний процес у формі виступів на методичних семінарах;

– вдосконалювати свою роботу, використовуючи нові форми  та  прийоми навчання.

розвивально-виховні – реалізовувати загальноосвітній, розвиваючий та виховний потенціал мовленнєвого матеріалу уроку;

– формувати  і  розвивати  на матеріалі французької мови  інтелектуальну та емоційну сфери особистості учня, його пізнавальні інтереси;

– вирішувати засобами французької мови завдання морального, культурного, естетичного, гуманістичного виховання учнів.

Отже, в основі комунікативного підходу, орієнтованого на дію, лежить чітко окреслена стратегія. Вчитель створює та реалізує проект іншомовної діяльності відповідно до програми вивчення французької мови, розробляє логічну прогресію його виконання, формулює мету та завдання проекту з метою досягнення визначеного рівня умінь і навичок учнів. Чіткість та ясність формулювання завдання має дати можливість учню зрозуміти, як він повинен діяти для досягнення конкретної кінцевої мети. Оцінювання здійснюється відповідно до успіху дії чи її невдачі. Реалізація комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення французької мови підчас студентської педагогічної практики спонукає до вирішення конкретних цілей іншомовної діяльності, даючи можливість використати отримані раніше знання та здобути нові, вона також забезпечує формування необхідних умінь і навичок.

Література:

  1. Винарчик М. Педагогічна практика. Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2016. 128 с.
  2. Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. К.: Ленвіт, 2008. 286 с.
  3. Cadre de référence européen pour les questions suivantes: apprécier, enseigner, évaluer. Conseil de l’Europe, Didier, 2001. URL: http://culture2.coe.int/portfolio/documents/cadrecommun.pdf
  4. Conseil de l’Europe, Comité de l’éducation. Cadre européen commun de référence pour l’apprentissage des langues. Paris: Didier, 2001. 192 p.
  5. L’approche communicative. Nadine Bailly – Michael Cohen. URL: http://flenet.rediris.es/tourdetoile/NBailly_MCohen.html
  6. Participation de l’élève à sa démarche d’apprentissage. URL: http://www4.ac-nancy-metz.fr/ien57yutz/IMG/pdf/Conscience_d_eleve.pdf