Євгенія Тимчишин
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: Н. І. Фрасинюк, кандидат філологічних наук, доцент
ЛІНГВОКОГНІТИВНІ МОДИФІКОВАНІ СПОСОБИ ОКАЗІОНАЛЬНОГО СЛОВОТВОРЕННЯ
Креативність як ментальний і культурний феномен довгий час була предметом міждисциплінарних досліджень, входячи до кола інтересів представників різних дисциплін (психологія, соціокультурологія та антропологія), проте креативність у мові ще не є достатньо висвітленою.
На сучасному етапі дослідження лінгвокреативності у лінгвістичній парадигмі здійснюється у двох різних напрямах, а саме: лінгвокреативність у літературі та у щоденному спілкуванні.
У літературі креактивність трактують як «функціонування ряду формальних ознак» та «особливості стилю певного тексту» [2, с. 95]. Прихильники «щоденного спілкування» розглядають лінгвокреативність не в ізольованих текстах, а як взаємодію між «текстами та їх соціальними контекстами» [5, с. 468], демонструючи можливості використання креативності у конкретних комунікативних контекстах, так як формальні риси, притаманні переважно літературним творам, широко використовуються у розмовній мові, виконуючи важливі соціальні функції.
Лінгвокреативність у лінгвістичній парадигмі здійснюється за допомогою оказіоналізмів.
Оказіоналізми – це «незвичні, експресивно забарвлені слова чи стійкі сполучення слів (нові за значенням і формою або тільки за значенням / формою), які оригінально називають предмети і явища, утворені з порушенням законів деривації, існують лише в контексті, мають свого автора й характеризуються одноразовістю й нерегулярністю використання» [4, с. 7].
Способи оказіонального словотворення розглядають у межах опозицій форма-зміст, відповідність-невідповідність нормам словотворення та за етимологічними параметрами традиційно розмежовують на морфологічні та неморфологічні, проте наразі значна увага приділяється комбінованим або виключно оказіональним способам словотворення.
Під кутом когнітивної семантики виділяють такі основні риси когнітивної природи оказіональної лексичної одиниці: 1) позначення «фрагменту інформації», акумулюючи, зберігаючи та систематизуючи сприйняті автором знання; 2) апелювання до попереднього досвіду, що формує онтологічну й аксіологічну картини світу автора; 3) фіксація результату когнітивного процесу та встановлення незвичних асоціативних зв’язків; 4) концептуальна інтеграція ментальних «ввідних просторів», у результаті якої виникає «простір-бленд» або «ментальний конструкт»; 5) наявність комунікативно-прагматичної інтенції, що склалася у результаті «квінтесенції вражень»; 6) знижений рівень вмотивованості та іконічності [3, с. 179‒180]
Основними способами модифікованого оказіонального словотворення вважають конверсію та аналогію.
Конверсію як спосіб модифікованого оказіонального словотворення називають «імпліцитною транспозицією», «функціональною транспозицією» , «нульовою деривацією» [2]. Розрізняють три групи конверсивів, утворених за різними типами конверсійних моделей:
→ повна конверсія, коли конвертовані одиниці беруть участь у всіх морфологічних процесах, характерних для нової граматичної категорії;
→ часткова конверсія, якщо конвертована одиниця не підлягає подальшим актам деривації, найчастіше це стосується моделі Adj→N, адже субстантивовані прикметники, наприклад the unfamiliar, вимагають дієслова в однині, а не множині;
→ апроксимальна конверсія, яка супроводжується частковою фонологічною зміною, найчастіше наголосу.
Основними різновидами конвертованих оказіональних одиниць є:
-субстантивація: 1) V → N; 2) Adj → N;
-вербалізація: 1) N → V; 2) Adj → V ;
-адєктивація: N → Adj .
Аналогія виходить за межі дериватології та інтерферує в семантику, адже новотвір корелює з уже існуючою у тексті одиницею, відповідно модифікуючи її. Структурно при словотворенні за аналогією відбувається заміна словотвірного форманта на новий формант замість аналогічного елемента «прообразу». На відміну від власне словоскладання та контамінації, механізм оказіонального словотворення за аналогією передбачає заміну оригінального елемента, що знаходиться в ідентичному мікроконтексті, синонімом, антонімом чи співзвучним формантом, що створює гру слів. Причому як оригінальна мотивуюча одиниця, так і новостворена оказіональна лексична одиниця характеризуються наявністю спільної семантичної ознаки; замінюється, переважно, початковий елемент. Численними є випадки словотворення за аналогією оказіональних композитів і блендів [1, с. 106].
Зазвичай оказіоналізми, утворені за аналогією, легко декодувати завдяки безпосередній близькості до твірної основи, проте ще одним випадком творення оказіоналізмів у фактичному матеріалі є «хибна аналогія» [1, с. 108], що зумовлює появу нової лексичної одиниці навіть за відсутності прямого семантичного підґрунтя. Такі новоутворення мають виключно контекстуально-залежний характер.
У словотворенні за аналогією за «сталим значенням» оказіоналізми утворюються у результаті заміни компонента ідіоматичного виразу (наприклад, doctor-of-all-trades) чи загальновідомого поняття (наприклад, lesbian-do-jour), проте без наявного словотвірного зразка у попередньому контексті. Такі оказіональні лексичні одиниці засновані на лінгвокогнітивній асоціації та інтертекстуалізації, адже аналогія під час творення оказіоналізмів ґрунтується на асоціативному фоні, відтак значення оказіоналізму може розкритися лише у контексті як сукупності причиново-наслідкових зв’язків для реалізації асоціативно-ментальних можливостей.
Отже, модифіковані способи словотворення засновано на лінгвокогнітивній аналогії, асоціації, інтертекстуалізації, акцентування смислів. Серед конверсійних моделей високою частотністю відзначилися саме нетрадиційні другорядні моделі (гіпостаз, субстантивація службових частин мови), однак традиційні моделі – вербалізація іменників та ад’єктивація.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Карпіловська Є.А. Неузуальне словотворення: правила «гри без правил». Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. Т. 8. № 1. С. 106—117.
- Кубічка Д.В. Структурні, семантичні та функціональні особливості сленгізмів та оказіоналізмів у кіносценаріях «Рейчел виходить заміж» та «Секс і місто». Сучасні дослідження з іноземної філології. Вип.12. С. 93—100.
- Никитченко К.П. До проблеми дефініції оказіонального слова та оказіонального словотворення. Актуальні питання сучасної філології: Матер. ІІ міжн. наук.-практ. конф. Львів, 12–13 грудня 2014 р. Херсон: «Гельветика», 2014. С. 44—48.
- Турчак О.М. Оказіоналізми в мові української преси 90-х років ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01. Дніпропетровськ, 2005. 19 с.
- Jones R.H. Creativity and Discourse. World Englishes. 29. № 4. Oxford: Blackwell Publishing Ltd, 2010. P. 467—480