Т.С.Рогоза
Житомирський державний університет імені Івана Франка
Науковий керівник: канд.філол.наук доцент М.В.Полховська
ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ
The article shortly demonstrates the pragmatical potential of political speeches. It also defines their the influence on addresser. Particular strategies, tactics, and methods of argumentation, which are used for reaching a communicative goal, are analyzed.
Key words: communicative strategies, communicative tactics, methods of argumentation, political speech, political discourse
Політичні промови є проявом політичного дискурсу. Поняття «дискурс» не має єдиного загального визначення, адже воно охоплює широкий спектр понять, термінів та запитань. Він має велику кількість трактувань в різних галузях науки, тому існує багато підходів до його визначення. Метою дослідження – є визначити роль стратегій, тактик та прийомів аргументації у досягненні потрібного ефекту промови на слухача, продемонструвати їх функціонування на прикладі промови Д. Кемерона
Об’єкт дослідження – політична промова як різновид політичного дискурсу. Предмет дослідження – прагматичний потенціал політичних промов.
Будь-який політичний режим неможливий без комунікації. Загально визнаним є факт, що головною функцією мови – є передача інформації з різною метою, наприклад, для того, щоб переконувати, надавати інформацію, накази тощо. Мова політики є специфічною і вона полягає переважно в її дискурсивному характері: «більшість політичних дій є речовими діями за своєю природою і тому політична діяльність розглядається як мовленнєва» [1].
О. Шейгал, взаємопов’язує мову політики, політичну комунікацію та політичний дискурс. Терміни “політичний дискурс” та “політична комунікація” ототожнюються, а мова політики розглядаєть як « структурована сукупність знаків, які утворюють семіотичний простір політичного дискурсу» [3].
Отже, позиція громадянина в політичному світі зазнає практично щоденного впливу з метою залучення його підтримки в певному питанні чи певній стратегії. Головну роль у наданні певної інформації з метою впливу на слухача відіграють комунікативні стратегії, тактики та прийоми аргументації. Поняття стратегії, запозичене прагматикою з воєнного мистецтва, має за основу не кооперацію, а перемогу. З лінгвістичної точки зору стратегія трактується як ментальний процес, у якому мовець має певну мету і він досягає її за допомогою конкретного висловлювання.
Комунікативні тактики не менш важливі, ніж комунікативні стратегії. Комунікативна тактика, в свою чергу, являє собою сукупність прийомів і методів реалізації комунікативної стратегії.
Всі тактики групуються у 3 основні стратегії політичного дискурсу:
1) стратегія на пониження;
2) стратегія на підвищення;
3) стратегія театральності [2].
Стратегія на пониження реалізується за допомогою наступних тактик: тактика аналіз-«мінус», тактика звинувачення, тактика викривання та ін.. Її мета – знизити статус опонента, «заплямувати» репутацію.
Стратегії на підвищення демонструють бажання мовця продемонструвати себе з позитивної точки зору і краще за опонента, максимально збільшити значення власного статусу. Вона реалізується завдяки наступним тактикам: тактика аналіз-«плюс», тактика прихованої самопрезентації, тактика відхилення критики тощо.
Стратегії театральності в першу чергу враховують фактор аудиторії. Як і інші стратегії, вона представлена певним набором тактик: тактика спонукання, тактика кооперації, тактика інформування, тактика обіцянок та ін..
Аргументація реалізується як аргументативний дискурс. Визначними особливостями цього дискурсу є протиріччя, які виражаються в когнітивному конфлікті, зіткненні думок.
Термін “політична аргументація” був запропонований В. І. Курбатовим. Він вважає цей тип аргументації важливим елементом громадсько-політичних відносин і стверджує, що роль аргументації в політичних програмах, маніфестах, пропаганді дуже велика [5].
Соціально-політична аргументація відображає ідеали і цінності визначеного образу життя, культури, світогляду, філософії та моралі. Проблеми, які розглядаються у соціально-політичній аргументації, численні та різнопланові: від конфронтації до психології співробітництва, а також проблеми державно-політичних та військових компромісів.
Важливою ціллю соціально-політичної аргументації є пропаганда та агітація, особливо в період перевиборчої кампанії. Ціль дослідження соціально-політичної аргументації визначається як вивчення її специфіки і ролі в теорії та практиці політичних відносин, аналіз структури та особливостей аргументації, їх природи.
Соціально-політична аргументація тісно пов’язана з аналізом її лінгво-прагматичних особливостей. Лінгво-прагматичний аспект соціально-політичної аргументації досліджує практичну сферу його застосування та його методи.
Серед риторичних прийомів, які підсилюють вплив на слухача, виокремлюють:
– Прийом звернення, який трактується як адресація виступу і звернення до конкретного слухача з метою встановлення тісного контакту з ним;
– Прийом повтору, який виражається в повторенні слів і виразів, і слугує засобом підсилення емоційного впливу на слухача;
– Інверсія, яка вважається риторичним прийомом, спеціально порушує порядок слів в реченні, завдяки чому і досягається ефект імпровізації;
– Градація, яка базується на розміщенні слів, яке встановлюється залежно від їх значимості;
– Антитеза, яка як риторичний прийом поєднує в одній промові протилежні за значенням поняття, характеристики. Оксиморон є різновидом антитези.
Виокремлюють ряд ефективних прийомів аргументації:
- Емоційність. Якщо аргументи виголошуються емоційно, вони краще запам’ятаються слухачам.
- Звернення до важливих, нагальних фактів для слухачів, наприклад, безпека, добробут, здоров’я і так далі.
- Зображення можливого або реального результату пропозицій та ідей.
- Підтвердження ідей та пропозицій іменами людей, які їх підтримують.
- Лаконічність – сестра таланту. Короткі та чіткі промови завжди краще запам’ятовуються і вони більш ефективні.
- Наочность. Не всі слухачі можуть як слід сприйняти промову на слух. Якщо використовувати схеми, таблиці для своїх виступів, ті, в кого краще спрацьовує зорова пам’ять, теж будуть зацікавлені у промові.
- Гумор. Будь-яка людина любить гумор. Він може принести у виступ ефект послаблення напруження та концентрації. Варто давати слухачам декілька хвилин на так звану «зміну обстановки», щоб потім промова теж легко сприймалась.
Проаналізуємо потенціал політичного дискурсу на прикладі промови Д. Кемерона на саміті ООН в 2015 році [5]. Текст промови аналізується на насиченість різноманітними стратегіями, тактиками та прийомами аргументації. Прем’єр Міністр Британії в першу чергу звертався до громадськості та політичних опонентів з питань світового масштабу – бідність, гендерна політика, освіта, рівень захворюваності і т.д.
З огляду на текст промови, головна мета була представлення Великої Британії як країни, яка активно долучається до вирішення соціально-економічних проблем на світовому рівні та заклик інших країн слідувати їх прикладу. Саме тому, прийоми аргументації та тактики на підвищення були застосовані найчастіше. Починаючи з першого речення промови, Д.Кемерон робить перший крок до досягнення бажаної мети – він звертається до опонентів, встановлює тісний контакт зі слухачами, що є одним із прийомів аргументації: «Distinguished delegates, we meet at an important moment», «The world is watching … This is a clarion-call to the whole world».
Промова побудована на тактиках та стратегіях на підвищення власного статусу серед інших провідних країн, переконанні в тому, що саме Британія зробила найвагоміший внесок у покращенні стану суспільства у світі, наприклад, це добре демонструє тактика презентації та тактика «аналіз-плюс»: «Today, we celebrate the huge progress that the world has made towards the Millennium Development Goals…»; «…we’ve made huge strides forwards.»; «I’m proud to lead a country that has made a huge contribution towards this extraordinary progress.»; «The UK’s open markets, trade and investment have helped spur global growth.»; «Our scientists have developed new technologies for the world’s poorest.»; «I am delighted that ending extreme poverty forever is at the heart of these new goals. It is something that I pushed hard for».
Прем’єр-Міністр часто застосовував стратегію маніпулювання соціально-економічними проблемами задля заклику до кооперації. В цьому реалізується також і один з прийомів аргументації – заклик до нагальних проблем: «Children vaccinated who would have died. Refugees fed and clothed who would have starved. Countries given a chance of stability and security that otherwise would have fallen apart.»; «To eliminate, for the first time in human history, the scourge of extreme poverty. Something that has been dreamed about for centuries, something that many thought would never happen but that is now within our grasp.»; «Corruption. Rotten government. No access to justice. No property rights. No rule of law.». Часто звертаючи увагу аудиторії на нагальні питання, мовець застосовує додатково тактику обіцянки для запевнення людей, що все знаходиться під контролем: «So we commit to make progress in a way that is sustainable and protects our one and only planet for the long term…»; «So today, we commit to a world where women and girls are treated equally to men and boys»; «We’ve been making these aid promises for years. Now, let us all deliver on them»; «Achieving these Goals will take action, not words».
Встановивши тісний контакт з аудиторією та презентувавши свою точку зору та свій внесок у вирішенні зазначених вище питань, Д. Кемерон неодноразово спонукає громадськість до дій, застосовуючи тактику спонукання: «So today, I call on others to follow Britain’s lead»; «And now, as we adopt these new Goals, let’s inspire the world with what we want to achieve…»; «So I urge companies around the world to invest … And I urge governments to smash down the unfair barriers … And let us go even further»; «So I say to leaders in government, business and communities around the world: If you’re committed to making progress towards these goals, the UK is on your side and we will work with you on our shared quest»
Промова була чіткою, логічною та яскравою. Тема промови актуальна та, завдяки ряду стратегій, тактик і прийомів, легка для сприйняття. Мета, яка була поставлена Прем’єр-Міністром була досягнута. В промові переважали тактики на підвишення (презентація, обіцянка, спонукання), прийоми аргументації (звернення до нагальних проблем, встановлення контакту з аудиторією). Вони відіграли головну роль у здійсненні необхідного ефекту, тримали аудиторію в напрузі та висвітлювали ключові теми та питання. Ця промова є яскравим прикладом прояву прагматичного потенціалу промов в політичному дискурсі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
- Забело Т. В. Стратегии политического дискурса и их проявление в речи. / Т. В. Забело. – Вестник МГЛУ – 2010. Вып. 1 (580). – С.219 – 227.
- Зернецька О. Політичний дискурс: комунікативні стратегії інформаційної доби. – [Електронний ресурс] / О. Зернецька. – Режим доступу: http://lnu.edu.ua/faculty/jur/publications/visnyk25/Visnyk25_P1_07_Zernetsky.pdf
- Попов Р.А. Політичний дискурс: проблема теоретичної ідентифікації. – [Електронний ресурс] / Р. А. Попов. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej2/txts/pol-prav/05prapti.pdf
- Скрипко І.Л. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема – [Електронний ресурс] / І. Л. Скрипко. – Режим доступу: http://ua-referat.com/Особливості-аргументації-в-політичному-дискурсі
- PM’s speech to the UN Sustainable Development Goals Summit 2015. – Режим доступу: https://www.gov.uk/government/speeches/pms-speech-to-the-un-sustainable-development-goals-summit-2015