Дар’я Бановська
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА ФУНКЦІЮВАННЯ МІТОЛОГЕМ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ: ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ
Мітологеми як поліаспектне явище є предметом філософських, лінгвістичних, психологічних та інших досліджень.
Увагу привертають літературознавчі студії мітологем.
Метою нашої розвідки є діахронне окреслення основних літературознавчих течій, тенденцій та поглядів, пов’язаних із функціюванням мітологем у художніх текстах.
Ще на початку VІ ст. до н.е. «мітос» і «логос» були тотожними категоріями та означали оповідання. Згодом, як писав Н. Фрай, література стала «прямим нащадком мітології» [2, с. 69]. Тому літературознавці ставляться до міту з особливою патетичністю.
Виникнення рафіновано-наукових поглядів на функціювання міту в літературі варто датувати ХІХ ст. У цей час існували три основні тенденції: міт як ірраціональне (Микола Гоголь); міт як пережиток минулого (Гюстав Флобер); міт як невід’ємний елемент культури (Еміль Золя).
У ХХ ст. відбулася переорієнтація літератури на міт. Літературознавці розширили систему сенсів, значень та функцій мітологем. Такі дослідники, як М. Еліаде, Р. Жирар, Н. Фрай та інші, почали переосмислювати міт у ракурсі складної полігалузевої проблеми.
Розвиваються дві основні школи вивчення міту: ритуально-мітологічна або кембриджська та юнґівська. Ритуально-мітологічна школа вважає міт не джерелом літературного твору, а його сутністю. Серед ритуально-мітологічної школи Я. Поліщук виділяє Дж. Фрейзера та кембриджську групу учнів, які розгорнули дослідження античної та новоєвропейської літератури в мітологічному аспекті [1, с. 6].
Зазначимо, що в гіпотезі представників ритуально-мітологічної школи було багато прогалин: часто ритуал лише дотично використовує міт; багато мітів взагалі не передбачають обрядовості; до того ж людству відомі ритуали, які не передбачають словесної складової. Тому наприкінці ХХ ст. теорію, що мала багатьох прихильників, почали активно критикувати.
Представники юнґівської школи орієнтувалися на психологічну парадигму аналізу мітологем як архетипних сполук. Поки ритуальна школа намагалася витворити систему, вивести причинно-наслідкові зв’язки, юнґіанські дослідження не заперечували можливість художнього домислу та особистого переосмислення автором. Наприклад, Дж. Мюррей ототожнив мітологічний світ з мотивами смерті та відродження, пізніше К. Стілл перевів це поняття у вимір духовних переживань людини. Р. Чейз (засновник предтечі американської мітокритики) заперечував архетипні витоки літературної творчості, пропонував відкинути сакральність і аналізувати міт як художнє слово.
Загалом протистояння ритуально-мітологічної та юнґіанської шкіл сприяло пожвавленню інтересу до проблеми, а згодом − синтезу їх основних ідей для створення універсального методу тлумачення міту в художньому тексті.
В українському літературознавстві кінця ХХ − ХХІ ст. яскравими працями, присвяченими мітологемам, вирізняються представники «чернівецької школи», зокрема В. Антофійчук, А. Волков, А. Нямцу, О. Червінська та інші.
Дискурс довкола проблем функціювання мітологем у літературі постійно поповнюється новими студіями. Сучасні науковці переважно зосереджуються на художньому слові окремого письменника або групи митців (О. Буряк «Міфологізм художнього мислення Богдана-Ігоря Антонича та Ігоря Калинця»; Г. Грабович «Шевченко як міфотворець», «Поет як міфотворець: Семантика символів у творчості Тараса Шевченка»; О. Забужко «Notre Dame d‘Ukraine: Українка в конфлікті міфологій»; Т. Карабович «Міфопоетика Нью-Йоркської групи»; Т. Мейзерська «Проблеми індивідуальної міфології: Тарас Шевченко – Леся Українка»; Л. Скупейко «Міфопоетика «Лісової Пісні» Лесі Українки»; Т. Сяпіна «Міфопоетика творчості Михайла Коцюбинського»; Т. Цепкало «Міфологема місяця як символ смерті в українській поезії ХХ століття»; Н. Чухонцева «Міфологема двійництва у романі Галини Пагуляк «Магнат»»; Т. Шестопалова «Міфологеми поезії Павла Тичини: спроба інтерпретації» та інші).
Отже, літературознавча думка, відповідно до розвитку художнього слова, поглиблювала своє розуміння взаємозв’язків мітів та літератури, їх функціоналу, структур, механізмів тощо. Але незважаючи на повсякчасну продуктивність студіювання, проблема не знайшла остаточного розв’язання й залишається актуальною.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму: монографія. 2-е вид., перероб. і доп. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. 392 с.
- ФрайН. Великий код: Біблія і література / з англ. пер. Ірина Старовойт. Львів : Літопис, 2010. 360 с.
- Northrop Frye. Anatomy of Criticism: Four Essays. New Jersey : Princeton University Press, 2000. 400 p.
- Woolf Virginia. Mr. Bennett and Mrs. Brown: collected Essays / e Leonard Woolf. Vol. 1. London : Hogarth, 1966. P. 319−337.