Ірина Казимір
(Кам’янець-Подільський національний
університет імені Івана Огієнка)
КОНТЕКСТУАЛЬНА СИНОНІМІЯ ЯК ПРОЯВ СЕМАНТИЧНОЇ НАДМІРНОСТІ
У запропонованій праці розглядається явище контекстуальної синонімії, яке є медіатором семантичної надмірності у газетному тексті. У лінгвістиці номінативне варіювання певною мірою визначається сутнісними характеристиками мови як однієї з психічних функцій людського мозку. Так, поява варіантів та перейменувань може обґрунтовуватися прагненням мовної системи до постійної мінливості, плюралізму та динаміки функціонування. Основа існування категорії контекстуальної синонімії полягає у передачі аналогічного сенсу з допомогою різних мовленнєвих засобів, якими можуть бути синоніми, перифрази, евфемізми, повтори тощо.
Так, найважливішою точкою дотику між перейменуваннями, синонімами, паралелями, перифразами та евфемізмами є те, що вони об’єднуються навколо однієї проблеми – порушення стабільності лексичного складу системи. У лінгвістиці тексту враховується також аспект контекстуальної супідрядності, функціональної наступності та зв’язності вторинних замін, закріплений у термінах кореферентності та рекурентності.
Під час розгляду варіативної номінації референта/контекстуальної синонімії з позиції лінгвістики тексту у центрі уваги перебуває співвідношення лексичних одиниць та їх замінників, які відображаються у структурній та смисловій організації дискурсу (текстоутворювальна функція).
У лінгвістиці тексту абсолютизується статичний аспект номінативної варіативності. Йдеться про умову зв’язності, послідовності текстових міркувань та ідентичності означеного. У галузі лінгвістичного знання номінація особи слугує важливим засобом створення зв’язності та цілісності тексту.
Синонімія є основною метою використання мовних засобів для полегшення процесу комунікації та сприяння взаємодії. Зазначають, що лінгвоонтологічна аргументація слововжитків передбачає певну форму відношення між словом (знаком) і предметом (денотатом), ідеал якої втілюється у формулі – “одне слово (одне позначення) – один предмет” – той, хто висловлюється подібним чином доводить своє знання рідної мови і відхилятиме все те, що могло б порушити надійність відносин слово-предмет [1, с. 152].
Принцип лінгвістичної економії (економії мовних зусиль) перегукується з загальним принципом психологічної економії “принципу біологічно раціональної економії” або “принципу найменших витрат” [2]. Відповідно до цього принципу, організм прагне до того, щоб для досягнення тієї чи тієї комунікативної мети докладати найменші зусилля. Цьому принципу підпорядковується не тільки частотність слів у мові, а також розподіл інструментів на робочому місці [2, с. 58].
Як вважає Г. Херман, мовний акт вимагав від того, хто говорить найменшу кількість зусиль [2, с. 58]. Таким чином, лексико-семантичний феномен близькості значення слів (синонімії у вузькому значенні) виокремлюється в ряді лінгвістичних теорій як прояв так званої “надмірності в мові” [3], коли одному елементу глибинної структури відповідає кілька елементів поверхневої структури. У психології міжособистісних комунікацій для “надмірності” може використовуватися синонім “патерн”, що є “повторенням подій” [2], який у лінгвістичному плані розглядається як присутність повторюваних (варіативних /не варіативних) форм або наявність великої кількості нових чи паралельних для можливості багатопланового вибору.
Таким чином, з раціонально-прагматичної позиції граматиста або психолога синоніми можуть визначатися як результат “стилістичної незручності” [1], що включає прийоми та засоби, що перешкоджають взаєморозумінню, ускладнюють значення для відправника повідомлення (складність підбору синонімів), так і сприйняття одержувача повідомлення (складність ідентифікації денотату), де спостерігється скупчення однакових чи споріднених слів як бурхливий потік звуків, які оточують читача [4, с. 68].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Gardt A. Sprachreflexion in Barock und Fruehaufklaerung. Entwuerfe von
Boehme bis Leibniz. – Berlin: Walter de Gruyter, 1994. 520 S.
- Hoermaim H. Psychologie der Sprache. 2. Auflage. Berlin, Heidelberg, New York: Springer-Verlag, 1977. 223 S.
- Mangoldt R. Sprechen ueber Objekte // Psycholinguistik. Psycholinguistics. Ein internationals Handbuch. An international Handbook. Berlin, New York: Walter de Gruyter, 2003. SS.368-399.
- Schneider W. Woerter machen Leute. Magie der Sprache. Zuerich, Muenchen: Piper&Co. Verlag, 1976. 434 S.