Анастасія Орисик
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О.В. Галайбіда, кандидат філологічних наук
ЧИТАННЯ ЯК ВИД МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З
ІНШИМИ КОМУНІКАТИВНИМИ НАВИЧКАМИ
Читання іноземною мовою як комунікативне уміння та засіб спілкування, поряд з усним мовленням, є важливим видом мовленнєвої діяльності та найбільш розповсюдженим способом іншомовної комунікації, яким учні закладів загальної середньої освіти мають оволодіти згідно з вимогами Державного стандарту базової середньої освіти. В історичному плані читання виникло пізніше усного мовлення, проте на його основі, і стало важливим засобом спілкування та пізнання. Завдяки читанню, яке робить доступною будь-яку інформацію, передається досвід людства, нагромаджений у найрізноманітніших сферах трудової, творчої, соціально-культурної діяльності. Уміння читати дає можливість випускникам школи у своїй подальшій роботі та навчанні користуватися літературою на іноземній мові для пошуку інформації за фахом, задоволення своїх читацьких чи творчих інтересів, удосконалення умінь усного мовлення.
Проблема формування навичок читання іноземною мовою розглядалася такими українськими та іноземними науковцями: Л.Адамовська, В.Ареф’єва, Г. Барабанова, О. Бігич, В. Горець, С. Зайкова, Д. Мушинська, В.Черниш, О.Шерстюк, І. Шульга, R. Allington, J. Bamford, C. Dreyer, M. Graves, C.Juel, B.Graves J. Klingner, J. Urbach, , A. McGill‐Franzen та ін.
Комунікативна компетентність включає: 1) мовленнєву компетентність, що передбачає володіння такими видами мовленнєвої діяльності як аудіювання, говоріння, читання, письмо; 2) мовну компетентність, що включає мовні знання (лексичні, граматичні, фонетичні та орфографічні) і відповідні навички; 3) дискурсивну компетентність – вміння керувати мовленням та структурувати його за допомогою тематичної та логічної організації, зв’язності, стилю, риторичної ефективності тощо; 4) соціокультурну компетентність, яка включає знання соціокультурних особливостей англомовних країн, формування умінь виділяти загальне та специфічне в культурі рідної країни та країни, мова якої вивчається; 5) соціолінгвістичну компетентність – здатність розуміти та продукувати вербальну та невербальну поведінку, яка відповідає певному соціолінгвістичному контексту комунікативної ситуації [1, c. 48].
Мотиви читацької діяльності є: соціальні, обумовлені запитами суспільства (тобто отримання інформації, необхідної для діяльності, спрямованої на розвиток суспільства), і особистісні – власний розвиток, естетичне переживання. Наукові мотиви (отримання нових знань) можуть бути як соціальними, обумовлені запитами суспільства, так і особистісними (підтвердження своєї компетентності, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення).
Процес читацької діяльності – це прийоми, якими користується читач для сприймання, усвідомлення і розуміння тексту, здатності до рефлексії на основі прочитаного. Читання – це не тільки вид діяльності особистості, а й складний психологічний процес, який характеризується двома взаємопов’язаними сторонами: технічною і мислительною (сприймання і розуміння прочитаного, тобто взаємодія почуттів і думок читача). Це можна подати у вигляді схеми: читання – осмислення – рефлексія на основі прочитаного [2, c. 230].
У широкому значенні читацьку компетентність школяра можна розглядати як комплексну характеристику особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку, володіє достатньо сформованою навичкою читання, читацькими вміннями та навичками; має здатність до читацької самостійності, самооцінки, самоконтролю, творчого розв’язання літературних завдань; сформованість інтелектуальних операцій для повноцінного сприймання й осмислення твору, творчих літературних здібностей.
До комунікативного компонента читацької діяльності школярів можна віднести мовленнєвий розвиток, уміння вести бесіду про прочитане, створювати власні висловлювання за змістом прочитаного, робити висновки, формулювати власну думку щодо прочитаного; відповідати на запитання за змістом прочитаного, уміти обґрунтовувати свою відповідь.
Отже, читання іншомовних текстів розвиває мислення учнів, допомагає усвідомити особливості системи іноземної мови і глибше зрозуміти особливості рідної. Інформація, яку отримує учень з іншомовних текстів, формує його світогляд, збагачує країнознавчими знаннями про історію, культуру, економіку. політику, побут країни, мову якої він вивчає. Розумова робота, яка виконується для розуміння змісту тексту, розвиває мовну здогадку та антиципацію, самостійність у подоланні мовних та смислових труднощів, викликає інтерес до оволодіння іноземною мовою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Богачик М.С. Особливості формування комунікативної компетентності студентів-філологів у процесі вивчення англійської мови. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна» : Збірник наукових праць. 2016. Вип. 62. С. 46–
- Коваль Г.П., Іванова Л.І., Суржук Т.Б. Методика читання: Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. 280 c.