Яна Даніловська
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О.Г. Шаповал, кандидат філологічних наук
ЕВОЛЮЦІЯ МОВЛЕННЯ ДЖЕКА МЕРІДЬЮ В РОМАНІ ВІЛЬЯМА ҐОЛДІНҐА «ВОЛОДАР МУХ»
Літературний світ сповнений яскравих персонажів, чиє мовлення відображає їхній внутрішній світ та еволюцію характеру. Одним з таких персонажів є Джек Мерідью, фігура, що привертає увагу своєю трансформацією в романі Вільяма Ґолдінґа «Володар мух». За допомогою персонажа роману Джека Мерідью, чітко ілюструється перехід від порядку до хаосу, віддзеркалений у його мовленні. Мовна трансформація Джека, від хлопчика-хориста до первісного дикуна, показує глибокі та темні аспекти людської суті, особливо, якщо вона наділена владою. Аналізуючи лінгвістичну еволюцію Джека, ми отримуємо глибше розуміння позачасової актуальності шедевру Ґолдінґа для вирішення сучасних суспільних проблем.
Джек починає як хоробрий, дисциплінований та авторитетний лідер хористів. На початку він підтримує ідею правил та порядку: «We’ve got to have rules and obey them. After all, we’re not savages. We’re English, and the English are best at everything» [1, с. 52]. Він вірить в необхідність правил та їх дотримання, підкреслюючи свою приналежність до англійської культури, яку він вважає взірцевою. Джек як і інші хлопці використовує жартівливі прізвиська, в яких немає образливого підтексту, наприклад, коли він каже: «Shut up, Fatty» до Піггі, це сприймається як жарт і викликає дружній сміх. Це відображає їхню дитячу невинність та грайливість. Однак, з часом, Джек стає більш агресивним, його мова стає більш ворожою. Вигуки «Fatty» перестають бути смішними і стають засобом для демонстрації влади та зневаги, як показано в його зверненні до Піггі як «fat slug» [3].
Помітним є його прагнення влади, наприклад, коли він виявляє бажання стати лідером, кажучи: «I ought to be chief,» said Jack with simple arrogance, «because I’m chapter chorister and head boy. I can sing C sharp» [1, с. 24], показуючи цими словами свою самовпевненість та навіть зарозумілість. Він використовує короткі та чіткі речення для підкреслення своєї переваги. Використання модального дієслова «ought» вказує на його переконання, що він має право на лідерство. Його мовлення ще не таке агресивне, але вже присутня нахабність і жага до влади.
Згодом Джек починає проявляти байдужість до правил та звертається до більш прямих, відвертих висловлень: «The rules!» shouted Ralph. «You’re breaking the rules!» «Who cares?» [1, с. 110]. Це свідчить про початок його віддалення від цивілізованих норм та підготовку до переходу до більш примітивного стилю мовлення.
Джек навіть кидає виклик авторитету символу порядку і демократії на острові – Мушлі: «Conch! Conch!” shouted Jack. “We don’t need the conch anymore. We know who ought to say things» [1, с. 124]. Він вважає, що право говорити має бути у тих, хто має силу та вплив, а не тих, хто тримає Мушлю. Це свідчить про його диктаторський настрій та бажання замінити порядок на свій авторитарний контроль.
Наступним етапом в трансформації героя, було відкидання правил цивілізації, адже він вважав, що сила і полювання є єдиними важливими аспектами життя на острові: «Bollocks to the rules! We’re strong – we hunt! If there’s a beast, we’ll hunt it down! We’ll close in and beat and beat and beat—!» [1, с. 110]. Джек виступає як диктатор, який агітує своїх прихильників і пропагує насильство та агресію. Використання вигуків та повторень «beat and beat and beat» підкреслює його емоційний стан і захоплення владою. Його мова стає більш енергійною та домінантною, що відображає його бажання маніпулювати та контролювати інших.
З часом, хлопчик стає все більше одержимим полюванням, він спілкується більш агресивно, хаотично та імпульсивно. Джек починає використовувати, короткі та окличні речення, виражаючи жорстокість та нетерплячість. Його мовлення все більше трансформується в примітивні та гортанні вирази, часто вдаючись до криків і скандування, під час полювання: «Kill the beast! Cut his throat! Spill his blood!» [1, с. 186], чим відображається його повний перехід від цивілізованої мови до примітивного і емоційного способу спілкування. Джек використовує страх хлопців як головне джерело своєї влади, показуючи свою готовність робити все, щоб залишатися вождем острова. Це показує його бажання домінувати та контролювати, а також його здатність маніпулювати страхом дітей для досягнення власних цілей [2].
До кінця роману «Володар мух», Джек повністю втратив будь-які ознаки цивілізованої поведінки, які він міг мати на початку історії. Він стає безжальним лідером, який керує своїм племенем залізною рукою. Його мовний стиль відтворює цю жорстокість та деспотизм, він спілкується в наказовій формі, щоб підкреслити свою владу та контроль над іншими хлопцями. «Grab them!»[1, с. 221]. Використання імперативу «Grab them!» є прямим наказом, що підкреслює його агресивну поведінку та бажання контролювати інших. Це демонстрація його домінування та втрати моральних норм, які у нього були раніше.
У романі Вільяма Ґолдінґа «Володар мух» мовлення Джека показує як персонаж змінюється з часом. Від початку роману, де Джек виступає як цивілізований хлопчик, до фіналу, де він стає безжальним вождем, його мова відображає поступову втрату невинності та піддавання первісним інстинктам. Ця зміна не просто показує, як Джек втрачає себе, але й критикує суспільство та його слабкість перед злом. Таким чином, еволюція мовлення Джека виступає не лише додатковим засобом характеристики персонажа, а й сприяє розкриттю алегоричного плану роману-притчі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Golding W. Lord of the Flies. URL: https://lexiconic.net/english/LordoftheFlies.pdf (дата звернення: 23.03.2024).
- Hasan M., Sharif D. William Golding’s Lord of the Flies: A Reconsideration. NOBEL: Journal of Literature and Language Teaching. 2020. Т. 11, № 2. С. 125–136. URL: https://doi.org/10.15642/nobel.2020.11.2.125-136(дата звернення: 23.03.2024).
- Kenneth Eckert. From Whizzoh to Bollocks: The Exclamatory Language of Moral Collapse in Lord of the Flies. The Journal of English Language and Literature. 2019. Т. 65. № 1. Р. 3–18. URL:https://doi.org/10.15794/jell.2019.65.1.001 (дата звернення: 23.03.2024).