МОВНІ ЗАСОБИ ЕМОТИВНОСТІ У ХУДОЖНІХ ТВОРАХ: ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧИЙ ТА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТИ

Марина Пащенко

(Житомирський державний університет імені Івана Франка)

Науковий керівник: О. В. Мосієнко, кандидат філологічних наук

МОВНІ ЗАСОБИ ЕМОТИВНОСТІ У ХУДОЖНІХ ТВОРАХ: ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧИЙ ТА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТИ

Емоційний фактор вважається одним з найбільш складних та різносторонніх аспектів людини, а тому детального потребує дослідження, оскільки ще досі немає змістовного пояснення ролі емоцій у мовленні. Дослідження галузей мовознавства говорить про те, що жодна з них сьогодні не може існувати без вивчення емотивних аспектів мовних, мовленнєвих і текстових одиниць, оскільки емоційний фактор посідає визначне місце у сучасному лінгвістичному дослідженні. Взаємозв’язок раціональності й емоційності у свідомості та мисленні допомагає людині емоційно переживати те, що відображає мова, а тому роль емоцій у розвитку суспільства стала предметом уваги відомих лінгвістів.  Лінгвістичним аспектом емоціональності є емотивність, яка полягає в семантичній інтерпретації емоцій.

Семантичне вивчення емотивної характеристики слова передбачає встановлення взаємозв’язку таких понять як перелік емоцій, їх опис і вираження у висловлюванні. Емотивна лексика запрограмована на те, щоб викликати емоції, як негативні так і позитивні. Вона здійснює вплив на те, як ми сприймаємо дійсність, представником якої вона є та як реагуємо на неї.  Емоційну силу емотивної лексики важко переоцінити, оскільки емотивність здатна змінювати наше ставлення, світогляд та рішення щодо того чи іншого фактору. Емотивність взаємопов’язана з рядом мовних засобів, які за своїм лінгвістичним призначенням можуть передавати емоції, настрої, душевний стан людини, що робить чіткішим звʼязок емотивності з умовністю як провідною синтаксичною категорією.

Емотивність є однією з категорій тексту, за допомогою якої відбувається модернізація вписаного в художній текст методу його тлумачення в емотивному сенсі та передбачається можливий емоційний вплив тексту на читача, що слід вважати чи не основним фактором комунікативного текстотворення.

Якість перекладу художнього твору часто визначається його здатністю відтворити не лише зміст, але й емоційний вплив оригіналу на читача. Вивчення перекладацьких трансформацій у контексті емотивних аспектів дозволяє краще оцінювати та покращувати переклади. Вивчення емотивних аспектів дозволяє читачам глибше розуміти та оцінювати художні твори, а також розширює можливості літературного аналізу.

При перекладі текстів або окремих речень часто-густо можна наштовхнутися на використання структурної перекладацької трансформації. Це є процесом переходу одиниць оригіналу в одиниці перекладу, в результаті якого відбувається неповне або повне перетворення речення або окремих його компонентів із використанням відразу декількох простих перекладацьких трансформацій. Ще одним не меш цікавим фактором є те, що відтворення перекладацьких трансформацій. Цей процес має тісний зв’язок з повним та детальним розумінням тексту на одній мові та вільним володінням насиченими мовними засобами іншої. Вміння та навички формування перекладацьких трансформацій встановлює масштаб методів вирішення перекладацьких проблем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Бегма Ю.О. Комплексні перекладацькі трансформації в англо-українському художньому перекладі. Київ, 2016. С. 7–9
  2. Білас А.А. Категорія емотивності у лінгвістиці. Івано-Франківськ, 2011. С. 18–23
  3. Гурко О.В. Перекладацька еквівалентність і її роль у контексті перекладу на заняттях з англійської мови. Дніпро, 2011. Вип. 18. С. 197–198
  4. Лила М. В. Огінська М.О. Вербалізація емоцій як мовознавча проблема. Переяслав, 2018. С. 2–9