УДК 811.112.2:81’23]:305
Зданюк Тетяна
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Фоміна Галина
(Національний університет біоресурсів і природокористування України)
Поняття „гендер” як соціокультурний,
дискурсивний і психолінгвістичний феномен
(на прикладі німецької мови)
Summary. The article describes the functioning of the semantic category of gender in the German language and reveals ways of expressing the semantic meaning of female.
Keywords: semantic category, gender, German, femalе, linguistic genderology.
Поняття „гендер” давно вже вийшло за рамки граматики. Відмежовуючись від проблеми дефініції і змісту, а також варіативності поняття „стать” в залежності від виду є природною категорією, що охоплює всі види істот і дає чітке розмежування цих істот на два класи. Ця класифікація відображається, природно, по-різному. Взагалі для мови можна говорити про універсальність семантичної категорії статі (копіює відповідну природну категорію), а для конкретних мов – про певні її трансформації, специфіку вираження і навіть про окремі граматичні категорії. Зокрема, в українській мові семантична категорія статі корелюється з граматичною категорією роду іменників, що позначають живих істот.
Метою статті є висвітлити функціонування семантичної категорії статі в німецькій мові та розкрити способи вираження семантичного значення жіночої статі.
Вперше фактор статі в зв’язку з мовою виник в античності при осмисленні категорії граматичного роду. Найдавнішою і довгий час єдиною гіпотезою про причини появи і функціонування в мові категорії роду стала символіко-семантична, яка базувалась на співвіднесенні природної біологічної категорії sexus з граматичною genus. Прихильники цієї гіпотези вважали, що граматичний рід виник під впливом природної даності – наявності людей різної статі (Гердер, Гумбольдт, Грімм). При цьому для пояснення екстралінгвістичної вмотивованості категорії роду дослідники використовували свій немовних досвід. Це призвело до появи оцінювання в інтерпретації категорії роду: чоловічий рід виявлявся першочерговим через приписування іменам, що належать до нього, семантики сили, активності, енергії. Імена жіночого роду, навпаки, характеризувалися пасивністю, підлеглістю.
Функціонування семантичної категорії статі в німецькій мові, а також способів вираження жіночої та чоловічої статті, семантичної і формальної структури лексичних груп, утворених словами, значення яких збігається з семантичним компонентом „стать”, пов’язане з групами, які можна вважати свого роду сексуальними (гендерними) парадигмами слів, що позначають осіб та істот, різних за статю [1 с. 25].
Лінгвістична гендерологія – це новий науковий напрям, якому властиві специфічні риси будь-якого нового напряму, тобто недостатня розробленість понятійного апарату та категорій. Нова наукова дисципліна лише знаходиться в процесі вироблення власних, властивих тільки їй методів і прийомів дослідження. Разом з тим, працюючи в мовознавчої науковому полі, вчені застосовують головним чином методи аналізу, розроблені для лінгвістичних досліджень, користуючись, однак, і даними інших наукових дисциплін – як близькоспоріднених, так і інших гуманітарних наук. Нове знання може бути отриманим на межі наук, а потім з нього „виростають принципи міждисциплінарного дослідження” [2].
Одним з найістотніших чинників вивчення гендерних аспектів мови і комунікації сьогодні є подолання прямолінійної інтерпретації гендеру. Лінгвістичне дослідження конструювання жіночності і мужності має враховувати специфіку об’єкта, яким у лінгвістиці є мова, за своєю суттю багатогранна і комплексна система.
Підвищена увага до гендерних аспектів мови і комунікації, що спостерігається в останні роки, дозволяє зробити висновок, що від загальної теорії гендеру, гендерні дослідження поступово переходять до більш стабільного стану. Однак і застосування гендерного підходу також грунтується на ряді методологічних принципів, найважливіший з яких – розуміння статі як соціального і культурного феномену.
Вплив гендеру на людину розглядається у різних галузях науки. Ця тема цікава і значуща в рівній мірі і з точки зору психології, і з точки зору соціології. Генетика, теологія, філософія, лінгвістика і багато галузей науки вивчають гендерну теорію, інтерпретуючи її по-своєму, відповідно до власних норм.
У людському суспільстві завжди існував архетипний поділ соціуму на дві групи – на чоловіків і жінок. Така диференціація за критерієм біологічної статі є найбільш очевидною. Таким чином, за кожним індивідом у соціумі закріпилася гендерна роль чоловіка або жінки. На їх основі пізніше сформувалися якісь узагальнені уявлення про особливості поведінки чоловіків і жінок, про очікувані від них реакції і дії, про прийнятні тільки для чоловіків або тільки для жінок види діяльності – іншими словами, в суспільній свідомості сформувалися гендерні стереотипи. Ця стереотипізація стосується багатьох сфер життєдіяльності суб’єкта: соціальної диференціації, культурного фону, освіченості та рівня наукових знань, мовної стратифікації.
Той факт, що назви осіб чоловічої статі є первинними, а назви осіб жіночої статі вторинні, не випадковий: таким чином у мові фіксується пріоритет чоловіка в історичному розвитку суспільства.
Так, у Німеччині за останні 40-50 повоєнних років мовна ситуація кардинально змінилася, і зараз ми є свідками стрімкого розвитку і перебудови мови в руслі феміністичної лінгвістики. Мовна тенденція називати жінку за її професією, посадою, тобто формою, що зазнала мовації, відображає не тільки прагнення узгодити рід та стать, але, перш за все, прагнення відобразити рівноправне становище жінки у суспільстві, її соціальну роль. При аналізі засобів, наявних у сучасній німецькій мові для позначення осіб чоловічої та жіночої статі, що належать до будь-якої професії, ми маємо справу не тільки з динамічною синхронією мовних засобів, але й зі змінами в соціальній реальності. Зміна ситуації на ринку праці, велике функціональне структурування трудової діяльності, коли жінки опановують професії, які раніше виконувалися тільки чоловіками, ставить питання, наскільки ця ситуація відобразилась у сфері мови [3]. Мова реагує і на данному етапі є безліч жіночих найменувань професій, зокрема ті, що закінчуються на -in: Beamtin, Doktorin, Fernsehansagerin, Polizistin, Rektorin, Schulrätin, Ministerin, Präsidentin, Staatsanwältin, Regierungsschefin.
Сьогодні одночасно існують майже в однакових дистрибуції лексеми Minister і Ministerin, Professor і Professorin, Botschafter і Botschafterin. Мова як первиний комунікативний засіб індивідуума та групи розвивається і функціонує в біологічному і соціальному контексті, тому всякий раз, коли констатуються зміни в слововживанні, треба мати на увазі, що поряд з внутрішньомовними причинами завжди мають місце і позамовні чинники. У ситуації з найменуваннями, що зазнали мовації, на сьогоднішній день у німецькій мові, ми маємо справу з лінгвістичними змінами як спеціальною формою соціальних трансформацій.
У своїй основі феміністична мовна політика націлена на те, щоб позбавити чоловічий рід, що функціонує в німецькій мові як Genus commune, цієї функції. Так наприклад, відтепер, на думку представниць феміністичної лінгвістики, не повинно бути речення типу „Die Autofahrer werden zur Kasse gebeten”, коректним є „Die Autofahrerinnen und Autofahrer werden zur Kasse gebeten”.
Прихильниці критики мови в цілому віддають перевагу рішенню, що звучит як „totale Feminisierung”, коли вживається „das umfassende Femininum” [3 с.90]. В якості підстави для подібного рішення вони висувають структурний аргумент. Зі структурної точки зору не виправданим є той факт, що довша структура жіночого роду (Lehrerin) повинна вміщатися в коротшу структуру чоловічого роду (Lehrer), оскільки ч. р. „Lehrer” і в однині і множині, а в ж. р. „Lehrerin” та „Lehrerinnen”, так само як англ, „man” та „woman”, „poet” та „poetess”. Тому форму жіночого роду слід розглядати як основну (Grundform) [3 с. 92-94]
Виділено групу фразеологічних одиниць, які негативно оцінюють жінок і жіночу діяльність. Сюди ж може бути приєднана підгрупа „Труднощі шлюбу для чоловіків” із семантичного ряду „Шлюб”, а також ряд інших фразеологічних одиниць з різних підгруп.
Найбільш чітко диференціюються фразеологізми, в яких риси жінок характеризуються негативно. До них відносяться: 1) сварливість, поганий норов, злість: alte Schraube, ein richtiges Reibeisen; ein böser Mann ist ein Teufel, eine böse Frau eine Hölle; 2) хитрість, фальш, нещирість: eine falsche Kätze; Wo Eva gemalt steht, da ist die Schlange nicht weit; Frauen sind schwer zu durchschauen; 3) недостатність, неповноцінність жіночого інтелекту: eine dumme Gans. Часто відбувається інфантилізація жіночого розуму, коли лексичне оточення слова Frau співвідноситься з подібними концептами: Kindern und Frauen muss man ihr Spielzeug lassen. У багатьох випадках в одній фразеологічній одиниці з’єднуються різні негативні оцінки, наприклад, дурість і безглуздість: eine dumme / blöde Ziege; 4) небезпека, що походить від жінки: Eine Frau und ein Gewitter sind immer zu furchten. Як і в українських фразеологізмах, мають місце зіставлення з чортом: Eine Frau, sei noch so klein, stellt dem Teufel ein Bein. Небезпека пов’язується з непередбачуваністю, нелогічністю; 5) балакучість. Негативне ставлення до жіночого говоріння: Die Fische sind stumm, aber die Fischweiber nicht; Alte Weiber und Frosche quaken viel. До попередньої групи приєднується ряд фразеологічних одиниць, що характеризує жіночий інтелект, де більшість фразеологічних одиниць конотується негативно.
Узагальнюючи, можна зробити висновок, що позитивна оцінка жінки зустрічається в семантичних сферах, де жінки становлять цінність для чоловічого життя, особливо це стосується сфери повсякденного сімейного побуту, де дружина забезпечує повсякдений комфортний стан чоловіка. Саме там найменше негативних або дискримінуючих оцінок. Ставлення до жінки можна порівняти з відношенням до предмету побуту: вона оцінюється позитивно у випадках, коли її необхідність очевидна (мати, хороша господиня). За інших умов вона виступає як нерелевантний фактор і одразу ж характеризується як істота нижчого рівня, розумово недосконала, фізично неповноцінна, норовлива і підступна [4].
ЛІТЕРАТУРА
- Кирилина А. В. Гендер: лингвистические аспекты. Москва: Институт социологии РАН, 1999. 189 с.
- Шагдарова Д. Л. Сопоставительно-типологическое исследование лексико-фразеологических систем бурятского и русского языков (на материале переводов и двуязычных словарей). Улан-Удэ: Изд-во Бурят. гос. ун-та, 2003. 298 с.
- Pusch L. F. Die Frau ist nicht der Rede wert. Frankfurt/Main: Suhrkamp Taschenbuch Verlag, 1999. 224 S.
- Маркина Л. Г., Муравлева Е. Н., Муравлева Н. В. Культура Германии: лингвострановедческий словарь: свыше 5000 единиц. Москва: АСТ: Астрель : Хранитель, 436 с.