ТАКТИКА ЗГОДИ-ПОСТУПКИ В ПЕРСОНАЖНОМУ МОВЛЕННІ БРИТАНСЬКОЇ ДРАМИ: ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

УДК 81’42+811.111

Наталія Борисенко

(Житомирський державний університет імені Івана Франка)

ТАКТИКА ЗГОДИ-ПОСТУПКИ В ПЕРСОНАЖНОМУ МОВЛЕННІ БРИТАНСЬКОЇ ДРАМИ: ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

Summary. The phenomenon of agreement is researched in the speech of Modern British Drama Personages. The tactics of agreement is considered to be a means maintaining cooperative communication and harmonizing the interaction.Concession which is viewed as a variant of agreement is analyzed.

Keywords: drama, personage, discourse, agreement, concession, speech act, tactics.

Постановка проблеми. Сучасні лінгвістичні студії активно досліджують комунікативні тактики, які структурують мовлення та обумовлюють використання конкретних мовних засобів з метою досягнення впливу на співбесідника[2: 8]. У цьому зв’язку актуальною залишається створення класифікацій тактик стратегії кооперації, яка направлена на підтримку конструктивного спілкування, в якому враховуються інтереси як адресанта, так і адресата[1, 7–9].

Сьогодні згода розглядається як засіб реалізації максими згоди, яка приписує зменшувати розбіжності з партнером, збільшувати з ним згоду, демонструючи повагу[4; 10], що підвищує статус адресата [5, 32] та створює приязну атмосферу спілкування [9, 96–103]. Крім того, визнається, що висловлення згоди є реактивним мовленнєвим актом, який виникає у відповідь на певний стимул [6, 48].Тактиказгодиповідомляє адресата про те, що мовець бере на себе щирі або вимушені зобов’язання виконати дії в інтересах першого [3, 24–25].Відповідно тактика згоди-поступки є реакцією на спонукання партнера, яка демонструє небажання мовця збільшувати власні витрати в інтересах адресата. Наше дослідження має на меті виявити особливості відтвореннятактики згоди-поступки у мовленніперсонажів британської драми.

Виклад основного матеріалу дослідження. Реалізація тактики згоди-поступки передбачає висунення умов, виконання яких адресатом сприятиме взяттю на себе зобов’язань адресантом. Наприклад:

Robert: GoodGod! YesofcourseIwill. I loathe all these silly mysteries. But it’s not my turn. I asked you a question that you haven’t answered yet.

Olwen: I know you have. But I’m going to ask you one before I do answer yours [7, 25]. Реалізуючи тактику згоди-поступкиОлвен висуває умову (ButImgoingtoaskyouone), відповідно до якої Роберт має дати відповідь на її запитання до того, як вона повідомить інформацію, яка його цікавить. Емоційність репліки підкреслюється емфатичним використанням дієслова do.

Про вимушений характер згоди свідчить реалізація тактики після того, як тактика відмови не зазнає успіху:

Gerald: Where did you get the idea that I did know her?

Sheila: It’s no use, Gerald. You’re wasting time.

Inspector: As soon as a I mentioned the name Daisy Renton, it was obvious you’d known her. You gave yourself away at once.

Sheila [bitterly]: Of course he did.

Inspector: And anyhow I knew already. When and where did you meet her?

Gerald: All right, if you must have it [7, 155]. Як бачимо з прикладу, використання Джеральдом риторичного питання (Where did you get the idea that I did know her?) свідчить про відмовувизнавати знайомство з дівчиною. Проте тактика переконання, реалізована Шейлою (Its no use, Gerald. Youre wasting time), та тактика звинувачення– інспектором(You gave yourself away at once),сприяють тому, що Джеральд реалізує тактику згоди (All right), де підрядне умови з модальним дієсловом must (if you must have it) свідчить про тиск на мовця зі сторони інших учасників розмови.

Той факт, що персонаж не відразу погоджується взяти на себе зобов’язання також сигналізує про небажанняреагувати на спонукання:

Peggy On your way you can take the old man a cup of tea.

Babs Why is it always me?

Peggy You are so good at it!

Babs Thanks very much. I’ll take the tray then, if you don’t mind [11, 7]. У відповідь на тактику непрямого прохання Бебс реалізує тактику відмови у вигляді риторичного питання (Why is it always me?). Тактика похвали (You are so good at it!), яку реалізує Пеггі, позитивно оцінює вміння Бебс і змінює тональність розмови. Бебс висловлює подяку (Thanks very much) та йде на поступку, яка супроводжується додатковою умовою (Ill take the tray then). Остання пом’якшується реалізацією непрямого запиту дозволу (if you dont mind).

Отже, вивченнятактикизгоди-поступки у мовленніперсонажів британської драми дозволяє зробити висновок, що остання реалізується через висування мовцем умов, які має виконати адресат, та характеризується спробами мовця відмовитись від зобов’язань або відтермінувати згоду.

Подальша перспектива вбачається у дослідженні мовних засобів реалізації тактики згоди у ситуації міжгендерного спілкування.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Антонов О. В. Комунікативний стиль і кооперація у персонажному мовленні американської драми. Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції пам’яті доктора філологічних наук Д. І. Квеселевича “Сучасний стан і перспективи лінгвістичних досліджень та проблеми перекладу”. Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2013. Вип. 1. С.7–9.
  2. БєловаА. Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики. Мовні і концептуальні картини світу. К. : Логос, 2004. Вип. 10. С.11–16.
  3. Борисенко Н.Д. Висловлення згоди та відмови в дискурсі британської драми: комунікативно-прагматичний аспект. Мовні і концептуальні картини світу. 2015. Вип. 55. Частина 2. С. 24–29.
  4. Борисенко Н.Д. Гендерні стереотипи у персонажному дискурсі сучасної британської драми. Мовні і концептуальні картини світу. К.: Київ нац. ун-т ім. Т. Шевченко. 2009. Вип. 26. Ч.1. С. 104-108.
  5. Карасик В. И. Язык соціального статуса. М.: Гнозис, 2002. 333 с.
  6. Почепцов О.Г. Речевой акт и организация дискурса. Вестник Харьковского ун-та. Вып. 339: Человек и речевая деятельность. Харьков, 1989. №339. С.47–51.
  7. Пристли Дж. Б. Опасный поворот :Пьесы.Сост., предисл., коммент. М. В. Лагуновой. М.: Высш. шк., 1989. 205 с.
  8. Славова Л.Л. Комунікативні стратегії та тактики у сучасному масмедійному політичному дискурсі: зіставний аспект (на матеріалі українських та американських Інтернет-джерел).Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2006. № 27. С. 116–117.
  9. 9. Третьякова Т.П. Конвенциональные модусы согласия в английском языке. Вестник Ленинградского государственного университетаим. А.С. Пушкина. №2. Том 7. 2013. С. 96-103.
  10. Brown P., Levingson S. Politeness: Some Universals in Language. Cambridge:CambridgeUniv. Press, 1987. 345 p.
  11. Manktelow B. TheyCallitMurder. L. :Samuel French, 1977. 65 p.