Olha Maksymchuk
Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University
Scientific Supervisor: PhD Melnyk I. V.
THE PECULIARITIES OF FRENCH BORROWINGS
IN THE ENGLISH LANGUAGE
Abstract
This article examines the process of French borrowings into the English language vocabulary and the historical factors that contributed to this phenomenon. The value of borrowings in the recipient language and their influence on the process of further development of the language are determined here.
Keywords: borrowings, lexical system, language vocabulary, the English language, the French language
Будь-яка мова – це явище, що перебуває в постійному розвитку і зазнає трансформацій: з’являються нові елементи, а старі або непотрібні забуваються та зникають. Поряд з цим, усі мови світу перебувають в контакті між собою і жодна не розвивається в ізоляції. Це зумовлює культурний обмін, в тому числі обмін слів. Тому в кожній мові, крім “своїх”, є “чужі”, тобто запозичені слова. Відтак, процес запозичення є властивим для кожної мови і особливо значущим для лексичного складу англійської мови, тож ця тема завжди залишається актуальною в лінгвістиці, так як багато її аспектів є дискусійними. Основна складність запозичень, на наш погляд, полягає в тому, що слова, які з’явились в мові і повністю асимілювались мовою-реципієнтом, не сприймаються як іноземні.
Запозичення — це елементи чужої мови (слова, словотворчі афікси, синтаксичні конструкції і ін.), перенесені з однієї мови в іншу в результаті мовних контактів. Найчастіше запозичуються слова, рідше фразеологізми і синтаксичні конструкції [2].
І.В. Арнольд поділяє всі слова іншомовного походження у відповідності до ступеню їх асиміляції. Таким чином, всі запозичення можна розбити на три групи: повністю асимільовані слова, які відповідають всім фонетичним, морфологічним, орфографічним нормам і не сприймаються як іншомовні. Прикладом є apartment, charge, famous, mister, strange. Другу групу становлять частково асимільовані слова, до яких можна віднести: arrive, cravat, caprice, demand, escape, farouche, permit, prepare, recherché, rouge, roulette. Та останні — не асимільовані запозичені слова, які в свою чергу діляться на іноземні слова (apropos, debauchee, protégé) і на варваризми (hors – d’oeuvre, tête – à- tête, vis-à-vis) [1, с. 256-258].
Було встановлено, що англійська мова за всю історію свого розвитку запозичила велику кількість слів із різних мов, але найбільша частка запозичень припадає саме на французьку мову, оскільки протягом своєї історії Англія тісно контактувала із Францією. На думку М. П. Кочергана, в сучасній англійській мові до 60% слів французького походження. Це пояснюється тим, що зв’язки з французькими культурою і мовою простежуються в Англії з раннього середньовіччя і до теперішнього часу [3, с. 46].
За М.П. Кочерганом, саме контактування мов варто віднести до причин, які найчастіше зумовлюють зміни в мові і є одним із “найсильніших чинників її зміни й розвитку” [3, с. 46]. В таких випадках йдеться про явище мовного контакту – мовне спілкування між двома мовними колективами. При цьому, варто зазначити, що мовний контакт може відбуватися між трьома та більше мовними колективами [5, с. 3]. І.І. Синельникова вказує й на інші чинники та розмежовує лінгвістичні й екстралінгвістичні фактори. До першої групи належать:
1) потреба в найменуванні об’єкта чи явища, обумовлена відсутністю позначуваного явища в базі мови-реципієнта. Це основна і найбільш давня причина запозичення на думку дослідниці. Так, під час нормандського завоювання утворились нові побутові порядки й предмети, які позначаються французькими словами: dinner, supper, table, plate, napkin, sauser.
2) потреба в найменуванні об’єкта чи явища, обумовлена неточністю наявної назви. При наявності споконвічного і іншомовного слів з подібним значенням, де англійське слово має більш загальне значення, а запозичене – як загальне, так і додаткові відтінки [6, с. 29]. Прикладом можуть послужити звернення Sir і Madam, які є французькими запозиченнями, в той час як для англійської мови характерними звертаннями є Mr.(Mister) та Mrs. Mistress (or Miss) відповідно, а також англійські слова swine, sheep і belly та запозичені з французької pork, mutton і stomach.
До екстралінгвістичних причин відносяться наступні:
1) соціально-психологічна: вираження конотацій, якими не володіє відповідна одиниця в приймаючій мові; наприклад, створення ефекту «престижності» (французьке boutique «невеликий магазин, що торгує дорогими, частіше незвичайними товарами і розташований в дорогому районі» використовується не тільки для уточнення нейтрального англійського слова shop при позначенні магазинів таких типів, але і для того, щоб підкреслити престижність конкретного місця торгівлі) [6, с. 30];
2) активізація міжнародних зв’язків, процес глобалізації, що викликає появу великої кількості інтернаціоналізмів – слів запозичених багатьма мовами світу [6, с. 35].
Крім того, було виявлено незворотній вплив на мову в процесі запозичення, яке викликає в її лексичному складі серйозні зміни. Найбільш очевидні результати наступні: в мовах з’являються чужі елементи – слова і частини слів; часто виникають слова-гібриди – слова, частина яких запозичена, а інша частина – вже існує в даній мові (artless – запозичений корінь art , dislike – запозичений суфікс – like); з’являються слова, що відносяться до варваризмів і екзотизмів; виникають змішані мови (креольські, піджинінгліш, тощо); з’являються численні інтернаціональні та псевдоінтернаціональні слова; а також виникнення великої кількості дублетів – слів ідентичного походження, що мають різну фонетичну структуру і значення, так як вони були запозичені з різних джерел або в різні історичні періоди, або ж є результатом особливого розвитку слова в мові (canal – channel, major – mayor, liquor – liqueur, fact – feat). Існують також виняткові випадки етимологічних триплетів: cattle – chattel – capital (всі слова походять від латинського capital) [4, c. 33].
Мовні запозичення французького походження складають велику частину лексичної системи англійської мови; крім того, запозичувані слова, переходячи з однієї мови в іншу збагачували словник в різних сферах діяльності тим самим урізноманітнюючи англійську мову. Але при цьому є й негативні сторони цього процесу, зокрема на думку М.П. Кочергана «…до проблеми запозичення потрібно підходити тверезо. Запозичувати слова необхідно лише в тому випадку, коли без них не можна обійтися. Запозичення без потреби є невиправданими і завдають мові тільки шкоди» [3, c. 235].
Отже, в усі часи аж по сьогоднішній день у світі виникали й продовжують формуватися інтенсивні контакти між народами, неминучим наслідком чого є взаємодія між їхніми мовами. Таким чином, у сучасному світі жодна країна не обходиться без запозичених слів. Більше того, саме в лексичній системі мови відображається багатовіковий досвід спілкування між людьми і пізнання ними навколишньої дійсності. Взявши за мету проаналізувати роль французьких запозичень на структуру англійської мови, ми дійшли висновку, що англійська мова, запозичуючи нові елементи, не втратила свою унікальність. Вона, навпаки, збагатилась найкращими мовними одиницями, які вона запозичала протягом усіх періодів свого розвитку.
References:
- Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. 3-е изд. М. : Высшая школа, 1986.295 с.
- Загнітко А. П., Познанська В. Д. Українська мова : Словник-довідник. 1998. [Електронний ресурс] – режим доступу: http://litmisto.org.ua/?p=2365
- Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. К. : Видавничий Центр “Академія”, 2004. 368 с.
- Лещева Л.М. Слова в английском языке. Мн., 2001. 179 с.
- Розенцвейг В. Ю. Языковые контакты. Лингвистическая проблематика. Л. : Наука, 1972. 80 с.
- Синельникова И. И. Эмотивные фразеологизмы французского языка в полевом аспекте. Белгород : Белгород НИУ «БелГУ», 2013. 188 с.