Oleksii Rudiuk
Zhytomyr Ivan Franko State University
Scientific Supervisor: PhD, Pushkar T. M.
FEATURES OF SALINGER’S INDIVIDUAL STYLE REPRODUCTION IN UKRAINIAN TRANSLATIONS
Abstract
The research aims to describe the peculiarities of Jerome David Salinger’s idiostyle and its reproduction in Ukrainian translations. Basing on the purpose of the work, the following tasks can be distinguished: to compare terms such as idiostyle and idiolect and to reveal the peculiarities of Salinger’s idiostyle.
Keywords: individual style, slang, pragmatics, writer’s style, colloquialisms, linguistic norms.
Думки різних дослідників щодо трактування поняття ідіостиль не знаходять єдності, а подекуди відрізняються навіть доволі суттєво. Так, В.В. Іванов дотримується думки, що характерна риса минулого століття – це розвиток «семіотичних ігoр», результатом котрих є співіснування декількох мов в арсеналі письменника [3]. Однак, С.І. Гіндін дотримується інакшої думки, стверджуючи, що, незважаючи на обширний «діапазон мовних перетворень» автора у його творчій діяльності, все ж можна помітити «структуротворчий стрижень творчості» [1, с. 77-79].
Слід брати до уваги, що в своїй сутності ідіостиль є неоднозначним та глибоким поняттям. Деякі лінгвісти висувають пропозицію про порівняння певного переліку стилетворчих чинників, а саме: умови розвитку соціальної та політичної сфер, порівняння сталих звичаїв і новаторських підходів у окремих творах автора, відслідковуючи цю тенденцію протягом усього періоду творчості. За Ліхачевим, стиль написання відображає «світогляд автора, його талант щодо зображення світу, свободу вираження у творчості…» [4, с. 254].
Як стверджує В. Жирмунський, Стиль певного письменника являє собою комплексне явище, що охоплює в своїх межах не тільки «фактичне співіснування різних прийомів, а й внутрішню взаємну їхню зумовленість, органічний чи систематичний зв‘язок, що існує між окремими прийомами. (…) Художній стиль письменника є вираженням його світогляду, втіленого в образах мовними засобами» [2, с. 405].
Згідно з думкою Н. Сологуб, «мова художнього стилю постає не як сукупність мовних засобів окремих рівнів і не як набір тропів, а як художня цілісність, як текст, яким “диригує” особистість автора, його світогляд» [5, с. 34].
Різноманітні вивчення у сфері лінгвістики вносять поняття «ідіостиль» та «ідіолект» до свого активного вжитку. Але варто пам’ятати, що ці терміни не є взаємозамінними попри свою взаємопов’язаність. За Л. Ставицькою, «ідіостиль письменника ширший за його ідіолект, перше охоплює друге» [6, с. 10]. Можна схвально реагувати на твердження дослідників, які кажуть, що ідіолект є поняттям вужчим за ідіостиль.
У процесі роботи перекладач неодмінно зіштовхується із різноманітними труднощами, намагаючись відтворити та зберегти художнє мовлення оригіналу. Є певні розмежування, які зводяться до того, що варто відокремлювати ідіостиль автора від його звичного побутового мовлення, а також від мовлення його персонажів, тобто їх ідіолект. При роботі над наданням художньому образу індивідуальності, автор, будучи творцем, має можливість надавати мовленню персонажів особливих характеристик. Перекладач художнього твору неодмінно постає перед нелегким завданням – відтворити не лише характерні риси мовлення, а також залишити стилістичне забарвлення оригіналу, аби залишити в перекладі посил автора оригінального твору.
При роботі із творами Дж. Д. Селінджера перекладач стикається із характерною рисою його ідіостилю – сленговою лексикою. Є цілий ряд причин, через які уживання сленгових одиниць є таким популярним серед молоді. Найсуттєвішою є не так бажання розширити картину спілкування, як бажання виокремити себе з натовпу, проявити своє “я”, відчуваючи себе в опозиції до суспільства із вічним протистоянням до нього, висловлюючи цим небажання коритися нормам поведінки суспільства. Сленг, проникаючи до різноманітних субкультур, часто досягає вжитку на рівні культури.
Робота зі сленгом несе в собі наступну складність – відбір актуальних адекватних відповідників, так як у деяких випадках може виникати проблема знаходження сленгового відповідника в мові перекладу. Оскільки українська мова тривалий час була під впливом сусідньої їй російської мови, то в сфері сленгу вона збагачувалась варіантами російського походження. Переважна більшість літературознавців погоджуються з тим, що Дж. Д. Селінджер у своїй повісті “Над прірвою у житі” дарує читачам чудовий приклад молодіжної мови, сучасної йому. Творчість Дж. Селінджера містить численні вживання слену, тому, спираючись на повісті, ми маємо змогу досить грунтовно вивчити його характерні риси, а саме: влучність. лаконічність, здатність постійно змінювати межі, образність.
У вищезгаданому творі Дж. Д. Селінджер веде розповідь про типового представника молодого покоління американців кінця 40-х – початку 50-х років XX століття. Розповідь ведеться від імені самого хлопця, що дозволяє читачеві відчувати свою близькість та спорідненість із філософією підлітка.
Мовлення головного героя має численні приклади відхилень від граматичних та лексичних норм, повсякчасним вживанням слів-паразитів, лайки. Тим не менш, цей факт змінюється в нашому сприйнятті усвідомленням того, що це насправді герой досить інтелігентного походження. Власне, лексикон того ж хлопця наповнений популярними для тих часів психоаналітичними і соціологічними термінами. Він є доволі обізнаним у різних сферах, начитаним, але при цьому досить скептично і трохи зі зневірою ставиться до своїх знань: “I’m quite illiterate, but I read a lot”. У декого, можливо, може викликати здивування його оперування такими словами, як от: “unscrupulous“, “ostracized”, “psychic”, “unscrupulous“, “conversationalist” . Тобто, зрештою стає зрозумілим, що на рівні із підлітковим сленгом, який широко вживає Голден, читач також знайомиться з іншою стороною сутності головного героя, відкриваючи його дорослий характер світосприйняття та його обізнаність в деяких психологічних тонкощах.
Важливо знайти такий ідіоматичний відповідник, який був би «своїм» для вікової аудиторії, до якої належить герой. В даному випадку перекладач опиняється на роздоріжжі, постаючи перед вибором однієї із протилежних стратегій очуження або одомашнення перекладу, або балансуючи між ними. Наприклад, в тексті оригіналу вжито ідіому “to shot the bull for a while”, що несе в собі наступне значення: говорити про щось неважливе, перебільшувати, або ж точити ляси.
У деяких випадках перекладачі подекуди віддаляються від тексту і підбирають інші за семантикою слова. В українському варіанті перекладу образ головного героя може бути відмінним від оригінального, певною мірою постаючи спекулянтом, який у перекладі О. Логвиненка має ознаки корисливості і шукає нагоди знайти свою вигоду, однак такий образ не відповідає оригіналу.
В інших фрагментах твору прагматика авторського сленгу також змінює свої риси, що спричинене уведенням до тексту українського перекладу розширених метафорично-образних фразеологічних єдностей.
Україномовний Голден добирає оригінальні вислови та виразні порівняння. Такі фразеологічні одиниці як “битися в стіну головою”, “заманювати бубликом”, “зашморг на шию”, “забандюрилося постриміти”, “юшка з носа цвіркнула”, надають тексту перекладу особливого мовного колориту.
Проблема знаходження відповідників для повного відтворення англійського просторіччя українською мовою може бути ускладнена тим, що досвід майстрів українського перекладу не є узагальненим, а також тим, що англійське, так як і українське просторіччя, не є дослідженим повною мірою.
Але важливість дослідження просторіч, наявних у мові, назріла у лінгвостилістичному плані досить гостро. Природа просторіччя й досі не є з’ясованою повною мірою, як не є визначеними й критерії його виокремлення, а через це – і межі, і позиція в системі загальнонародної мови.
Можна висловити думку, що глибоке дослідження просторіч і сленгу могло б стати у великій пригоді перекладачам, допомагаючи з’ясувати чимало спірних питань у галузі лексикології, граматики.
References
- Гиндин С.И. Опыт статистической реконструкции семантики поэтического идиолекта по корпусу связных текстов / С.И. Гиндин // – Кишинев, 1971. – С. 77-79.
- Жирмунський В.М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика : избранные труды / В.М. Жирмунський. – Л. : Наука, 1977. – 405 с.
- Иванов Вяч.Вс. Очерки по предыстории и истории семиотики // Вяч. Вс. Иванов : Избр. труды по семиотике и истории культуры. – М.: Языки русской культуры, 1999. – Т.1. – 912 с.
- Лихачев Д.С. Развитие русской литературы Х-ХІІ веков: эпохи и стили / Д.С. Лихачев. – Л.: Наука, 1973. – 254 с.
- Сологуб Н.М. Поняття «індивідуальний стиль письменника» в контексті сучасної лінгвістики / Н.М. Сологуб // Науковий вісник Чернівецького ун-тету. – Слов’янська філологія. – Чернівці, 2001. – Вип. 117-118. – С. 34-38
- Ставицька Л.О. Про термін ідіолект / Л.О. Ставицька // Українська мова. – 2009. – № 4. – С. 3-17.