Віталіна КАЛАМАНИЧ,
здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти групи Ang1-M25 спеціальності 014 Середня освіта (Мова і література (англійська) за освітньо-професійною програмою «Середня освіта (Англійська мова і зарубіжна література)»
Науковий керівник: Фрасинюк Н. І., кандидат філологічних наук, доцент, старший викладач кафедри англійської мови
ДИСКУСІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ УСНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ
Вивчення іноземної мови включає різні види мовленнєвої та пізнавальної діяльності, сприяє розвитку здатності чітко мислити, критично сприймати інформацію, виділяти в ній головне, а також знаходити засоби й аргументи для її обґрунтування. Таким чином, воно полегшує розуміння будь-якого теоретичного матеріалу. Усвідомлене засвоєння навчального матеріалу потребує від учителя володіння навичками аргументованого сприйняття мовлення.
У наукових дослідженнях дискусію визначають як форму організації мовлення, у межах якої відбувається розгляд різних точок зору; як ефективний засіб розвитку дискурсивного мовлення; як інтерактивна технологія навчання та як діалогічний метод творчої діяльності групи людей, що ґрунтується на відкритому, публічному й доброзичливому обговоренні проблемного питання і спрямований на досягнення позитивного результату [1, с.52].
У сучасній освіті дискусія набуває дедалі більшого значення як педагогічна стратегія — інтерактивний метод навчання, що сприяє розвитку комунікативних навичок учнів і формує вміння слухати та адекватно реагувати на репліки співрозмовника [, с.576].
У своїй основі дискусія є не лише обміном судженнями, а й продуманим навчальним інструментом, що передбачає дослідження, аргументованість і доказовість мовлення. На відміну від неформального обговорення, дискусія має чітку структуру, визначені ролі учасників, часові рамки та правила [1, с.54]. Здобувачі освіти навчаються не лише висловлювати власну думку, але й враховувати альтернативні позиції, передбачати контраргументи та переконливо відповідати на них.
У світовій педагогічній практиці використовуються різні форми дискусій, серед яких: круглий стіл — обговорення за участю невеликої групи учнів на рівних умовах; панельна дискусія — обговорення проблеми групою учасників під керівництвом модератора з подальшим представленням результатів; форум — взаємодія експертної групи з аудиторією; симпозіум — формалізоване обговорення з підготовленими виступами; дебати — структуроване обговорення між двома протилежними сторонами; судове моделювання — імітація судового процесу; метод «акваріума» — публічне обговорення за участю представника групи; мозковий штурм — генерування ідей для розв’язання проблеми [1, с.53].
Дискусія може використовуватися як метод і як форма навчання. Вона може бути інтегрована в урок або застосовуватися як складова інших методів, зокрема проєктного навчання чи рольових ігор.
Як системний підхід, дискусія поєднує етапи підготовки, проведення та рефлексії, що забезпечує цілісність і послідовність навчального процесу. Кожен із цих етапів сприяє розвитку як академічних, так і соціальних навичок.
У навчальному середовищі дискусія особливо ефективна при роботі з різнорідними групами учнів. Спільна діяльність сприяє формуванню позитивного ставлення між учасниками, підвищенню мотивації та розвитку навичок співпраці.
Дискусія є важливим інструментом інтерактивного навчання. Вона сприяє розвитку творчого мислення, оскільки учні з різним досвідом пропонують різні підходи до розв’язання проблем. В умовах цифровізації освіти дискусійні методи отримують нові можливості для реалізації та стають ще більш ефективними.
Крім того, дискусійні технології сприяють розвитку соціальних навичок. Вони забезпечують: вищий рівень академічних досягнень; розвиток критичного мислення та пам’яті; підвищення самооцінки та мотивації; ефективну комунікацію; формування позитивної соціальної поведінки [2, с.51].
Особливістю використання дискусій у навчанні іноземної мови є зміщення акценту з мовної форми на зміст. Учні зосереджуються на проблемі, використовуючи мову як інструмент її розв’язання. Це сприяє природному розвитку мовленнєвих навичок. Ефективність дискусій залежить від рівня підготовки учнів. Тому навчання слід організовувати поступово, розвиваючи базові навички аргументації. До них належать: уміння чітко висловлювати думку; уміння слухати співрозмовника; уміння підтримувати діалог; уміння аргументувати позицію; уміння досягати компромісу [2, с.54]. Важливим елементом є використання мовних кліше, які наближають дискусію до реального спілкування.
Отже, аналіз наукових праць підтверджує важливість усвідомлення ролі дискусії, оскільки вона активізує інтелектуальний потенціал здобувачів, сприяє формуванню мовленнєвої поведінки, а також забезпечує ефективну взаємодію та взаєморозуміння між учасниками спілкування. Дискусійні технології є ефективним засобом розвитку усного мовлення здобувачів старших класів. Вони сприяють формуванню комунікативної компетентності, розвитку критичного мислення, підвищенню мотивації та формуванню соціальних навичок. Використання дискусій дозволяє перетворити навчальний процес на активну взаємодію, у якій кожен здобувач має можливість висловити свою думку та взяти участь у спільному пошуку рішень. Це створює умови для формування не лише мовних, але й життєвих компетентностей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Голубочка І. С. Дискусія як один із методів інтерактивних технологій навчання студентів англійського мовлення у вищих немовних закладах освіти. Наукові записки : зб. наук. ст. К. : Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. Вип. 84, 2009. С. 52–55.
- Джава Н. Проблемні методи навчання іноземних мов. Дискусія. Нова педагогічна думка. № 3, 2005. С. 49-54.
- Іщенко Т. М., Лібіх С. П. Дискусія – шлях до формування знань та практичних компетенцій ділового англійського мовлення студентів-економістів старших класів. Тренінгові технології як засіб формування знаннєвих та практичних компетенцій : досвід факультетів і кафедр : зб. матеріалів наук.-метод. конф. : у 2 т. Т. 2. К. : КНЕУ, 2009. С. 576–579.
- Oros, A.L. Let’s debate: Active learning encourages student participation and critical thinking. Journal of Political Science Education, 2007. 3(3): 293-311.