Анастасія Конопельнюк
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: І. В. Мельник,
кандидат філологічних наук, доцент
РИТУАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК ВИД СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Спілкування – це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності [5, с. 603]. Спілкування є одним з головних чинників розвитку людської особистості, оскільки лише спілкуючись з іншими, людина може пізнати світ, особливості його будови, деталі соціальних норм поведінки тощо. У процесі спілкування між індивідами відбувається інтелектуальна та емоційно-чуттєва взаємодія, яка реалізує єдність і узгодженість їхніх дій, взаєморозуміння, згуртованість та солідарність.
У кожної людини є свій стиль спілкування. Стиль спілкування – сукупність найтиповіших рис поведінки у спілкуванні; система різноманітних прийомів взаємодії партнерів у спілкуванні, які мають особливу спрямованість [1, с. 76].
Стиль спілкування визначає, як людина поводиться під час взаємодії з іншими. Вибір того чи іншого стилю визначається багатьма факторами, зокрема: особистісними характеристиками людини, її світоглядом і соціальним статусом, особливостями суспільства, в якому проживає людина.
На сьогодні у лінгвістиці представлений широкий спектр класифікацій стилів спілкування. Зокрема, Л. Петровська розрізняє ритуальний, маніпулятивний та гуманістичний стилі [3, с. 32]. Суть ритуального стилю полягає в дотриманні партнерами у спілкуванні прийнятих для певних ситуацій етикету, формальних і неформальних правил і норм поведінки. Ритуальне спілкування не має на меті змінити погляди партнера. Навпаки, відмінності поглядів враховують усі комуніканти і завчасно уникають усього, що може завадити контакту.
За маніпулятивного стилю партнери ставляться один до одного як до засобу досягнення мети. Маніпулювання пронизує людське життя від народження до смерті (наприклад, діти намагаються маніпулювати батьками, які, своєю чергою, з виховною метою маніпулюють дітьми). Це означає, що маніпулювання присутнє також в усіх суспільних сферах і видах діяльності, тому мистецтво маніпулювання дуже розвинене. Маніпулятивно впливаючи одне на одного, люди вирішують проблеми повсякденного життя.
Гуманістичний стиль спілкування характеризує виняткова міжособистісна довіра. Це особливе, сповідальне, інтимноособистісне спілкування, зумовлене станами переживання й усвідомлення [1, с. 76-77].
Наша увага зосереджується на досліджені ритуального спілкування. У ритуальному спілкуванні головною справою є підкріплення своїх установок, цінностей, думок і т.д., підвищення самооцінки і самоповаги, воно не зачіпає найважливіших проблем та інтересів людини. Учасники такого спілкування намагаються уникнути всякого зіткнення думок [2, с. 49]. Варто підкреслити, що найчастіше ми беремо участь у ритуальному спілкуванні автоматично, виконуючи вимоги ситуації, практично не усвідомлюючи, не віддаючи собі звіту в тому, що ми робимо. Наприклад, ми вітаємося із знайомими та малознайомими людьми, говоримо про погоду, сміємося, скаржимося на побутові труднощі – це все елементи ритуального спілкування.
У ритуальному спілкуванні для нас істотне виконання ролі — соціальної, професійної чи міжособистісної. Скажімо, на питання «Як справи?» треба відповідати щось близьке до «Нормально», «Прекрасно», «Відмінно» тощо, а от відповіді «Не дуже» або «Потихеньку», що припускають надалі питання «А що так?» і наступну бесіду на цю тему, — це вже вихід з ритуалу вітання та перехід до іншого спілкування. Міжособистісні ролі теж істотні в ритуальному спілкуванні. Скажімо, хтось завжди в компанії виконує роль «Веселуна» чи «Зануди». Якщо в такій компанії у ритуальній розмові про спорт чи політику хтось раптом почне висловлювати які-небудь невідповідні його ролі думки, це порушить ритуал і викличе подив [4].
Отже, коли будь-яка ситуація спілкування сприймається чи перетворюється людиною в ритуал, можна говорити про ритуальний стиль спілкування. Цей стиль добре впізнаваний — він завжди припускає велику, навіть перебільшену увагу до форми спілкування, до дотримання правил і, загалом, нехтування змістом. Слід підкреслити, що особистість не занурена в ритуальне спілкування, і так би мовити обходить стороною найважливіші проблеми та інтереси співрозмовника. Хоча в багатьох випадках особи із задоволенням беруть участь в обміні думками, хоча здебільшого це відбувається автоматично, відповідаючи вимогам ситуації. Ритуальне спілкування — це суто соціальне спілкування, з якого «за правилами гри» уникаються всі «психологічні», тобто індивідуальні, особистісні риси, де вони не важливі та не потрібні, головне — досягнення злиття із соціумом, проявлення себе як члена суспільства і підтримка цієї єдності з ним.
ЛІТЕРАТУРА
- Барановська Л. В., Глушниця Н. В. Психологія ділового спілкування : навч. посіб. Київ, 2016. 248с.
- Крижанская Ю. С., Третьяков В. П. Граматика общения. Л. :, 1990. 208с. 49 с.
- Савенкова Л. О. Психологія спілкування : навч. посіб. Київ, 2015. 309с.
- Філоненко М. М Психологія спілкування. Основні стилі спілкування. URL:https://subj.ukr-lit.com/psixologiya-spilkuvannya-filonenko-m-m-2-7-osnovni-stili-spilkuvannya/. (Дата звернення 10.04.2022)
- Філософський енциклопедичний словник / редкол. В. І. Шинкарук та ін. Київ, 2002. 742 с.