Віталіна Головецька
(Кам’янець Подільський національний університет ім. Івана Огієнка)
Науковий керівник: О. Г. Шаповал, кандидат філологічних наук
МОТИВИ ДЕКАДАНСУ В ТВОРЧОСТІ П. ВЕРЛЕНА
Кінець XIX ст. був досить суперечливим у своєму історичному і світоглядному планах. Ситуація в літературному світі стала нестабільною, люди втрачали свої колишні цінності та ідеали, хаос життя і суперечливі настрої виражались через досить специфічний стиль, який носить назву декаданс.
Декаданс (фр. decadance – занепад) узагальнена назва кризового світосприйняття, яке виявляється в літературі, мистецтві, культурі [3, c. 136]. Цей термін вперше прозвучав у передмові до книги Бодлера «Квіти зла..» в 1869 році. В центрі декадентського світовідчуття була особистість, яка втратила всі свої моральні принципи та ідеали, в неї не було віри в завтрашній день та загалом в майбутнє, яке вона просто не бачила, адже відчувала себе покинутою, чужою і нікому не потрібною. Тому не дивно, що основним мотивом для творчості декадентів виступав песимізм і всі його можливі настроєві розгалуження. Відповідно до слів критика Л. Тайада, декаденти – це «покоління, яке співає і плаче»: плаче вiд «прози життя», «незатишної дійсності», а співає, щоб не втратити «сердечного настрою», хоча «серце вже перетворилося на кладовище нездійсненних мрiй i надiй» [3, с. 115]. Тому, поети цього періоду полюбляли скаржитись на життя, в їхніх творах переважали відчай, сум, туга і розчарування. Вони завжди підкреслювали свою беззахисність і хворобливість. Життя їхніх ліричних героїв ніби згасає на очах і перетворюється на щоденні переживання.
Декаденти мали намір показати верховність над реальним світом, вони схилялися до фантастики та містики в своїх працях, що запалювало інтерес у свідомості людини. Ми часто спостерігаємо за персонажами із слабкою і вразливою психікою, а світ, в якому вони проживають змальовується в досить глибоких, навіть брутальних тонах. На межі таких контрастів відбувається поєднання двох течій романтизму і натуралізму, і все це в межах декадансу. Та, незважаючи на всю дивність цього світосприйняття, поняття «декаданс» увійшло як лейтмотив уявлення про епоху і мистецтво кінця XIX століття.
Яскравим прикладом вираження настроїв декадансу стає творчість Поля Верлена. Кінець XIX століття був щедрий на відкриття, тож не дивно, що такий мотив, як «ennui de vivre» набуває популярності в той період. Він стає наскрізним, як для творчості самого Верлена, так і для доби декадансу в цілому. На думку багатьох дослідників, мотив «туги за життям» є наскрізним у творчості митця і поєднує переживання втоми від життя з відчуттям самотності та відчаю. Особливо яскраво це відображено у його поезіях в збірці «Романси без слів». Пейзажні мотиви віршів вражають глибокою метафоричною формою побудови. Верлен не проводить паралелі між душею і природою, для його світобачення вони виступають тотожними поняттями. Душа Верлена показує те невідоме «Я», відірване від зовнішнього світу, яке наче є ізольованим від інших і виступає тим хитким листком, який от-от впаде додолу.
Мотивами декадансу у творчості Верлена виступають пізнання світу через поетичні символи, осягнення дійсності в її глибинній сутності. Декаданс був особливим світовідчуттям кризової доби, що виявлялося не в якомусь одному напрямі чи течії, а в художньому синтезі різних елементів. Це характерно для творчості П. Верлена, у ліриці якого органічно поєдналися символізм, імпресіонізм і неоромантизм, а крім того, наявні окремі елементи реалізму та натуралізму. У багатьох віршах підкреслюється тісний зв’язок героя із сучасністю, духовний занепад якої він болісно переживає. Мотиви, що безпосередньо «породжувало саме життя» (самотність, душевна невлаштованість, відчуття глибокої кризи особистої та суспільної та ін.) стали провідними в ранніх збірках П. Верлена.
ЛІТЕРАТУРА
- Верлен П. Лірика. Переклад з фр. Рильський М,Т., Лукаш М.О., Кочур Г.П. К.: Дніпро, 1968. С. 136
- Ніколенко О.М. Зарубіжна література – 10 клас. Рівень стандарту. К.: Грамота, 2018. С. 142–143
- Чередник Л.А. Світова література – 10 клас. Рівень стандарту: Авторські уроки. К.: Ранок, 2011. С. 115