Софія Касянчук
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О. Г. Шаповал, кандидат філологічних наук
СВОЄРІДНІСТЬ ДЕТЕКТИВНОГО ЖАНРУ У ТВОРЧОСТІ АГАТИ КРІСТІ
Інтерес до творчості Агати Крісті, однієї з найвідоміших письменниць, творців детективного жанру, залишається незмінним і донині. Її твори перекладено на 103 мови світу та розповсюджено тиражом близько 2 мільярдів примірників. Упродовж багатьох років вона очолювала Британський детективний клуб. Протягом майже 60 років своєї творчості вона написала 68 романів, понад сотню оповідань і 17 п’єс, що принесло їй звання «королеви детективу». Її книги захоплюють читача від перших сторінок. Вони невеликі за обсягом, написані просто, зрозуміло, але цікаво і вимагають інтелектуальних зусиль. Вона мала дар, здатність і інтуїцію, щоб зацікавити читача своєю історією, що свідчить про те, що у неї був власний неповторний стиль, що відрізняв її від інших письменників [2].
Тематичне розмаїття творів Агати Крісті чітко відповідає особливостям жанру класичного детективу. Основними мотивами її творчості стають таємниця і невідомість, що відтінюють романтичну традицію. Час у її романах не завжди чітко визначений, і це може бути один день, кілька годин або тривати протягом декількох місяців. Простір у творах Агати Крісті також має варіативний характер і може бути як закритим, так і відкритим, з фокусом на конкретні місця злочинів.
Одним із стилістичних особливостей творчості Агати Крісті є включення любовної лінії у сюжети її творів, що додає ліричного елементу до жанру детективу [1, с. 87]. Наприклад, це можна побачити у таких творах, як «Блідий кінь» («The Pale Horse»), «Прокляття для леді» («Ladies Bane»), «Людина в коричневому костюмі» («The Man in the Brown Suit»), «Побачення зі смертю» («Appointment with Death») та інших. Авторка відома своєю здатністю створювати правдоподібні ілюзії, які здаються читачу логічними, проте під час розвитку подій реципієнт часто збивається з пуття і робить неправильні висновки. Це можна спостерігати у романах «Блідий кінь», «І не лишилось жодного» («And Then There Were None»), «Вбивство в Месопотамії» («Murder in Mesopotamia»). Агата Крісті також відома тим, що часто раніше виправдана особа виявляється вбивцею. Приклади цього можна побачити у «Свідок звинувачення» («Witness for the Prosecution»), «Смерть на Нілі» («Death on the Nile»), «Час Зеро» («Towards Zero»), «Смерть у хмарах» («Death in the Clouds»). Оригінальним художнім рішенням письменниці є включення припущення, що мотиви вбивства можуть бути притаманні кожному або більшості персонажів, що стимулює читача до роздумів щодо того, хто насправді стоїть за злочином. Така концепція чітко прослідковується у романі «Вбивство в Східному експресі» («Murder on the Orient Express»).
Ще однією особливістю стилю Агати Крісті є використання дитячих віршів чи лічилок у її творах. Ці елементи часто використовуються для створення емоційної напруги та відповідного психологічного настрою у читача. Глибокий психологізм є ще однією визначною рисою творчості Агати Крісті, де увага зосереджена на психологічній складовій вбивці, а не лише на доказовій базі.
Агата Крісті рідко звертається до дитячих образів у своїх творах. Лише декілька прикладів знаходимо у творах «Зло під сонцем» і «Кривий будиночок».
Стилістичною відмінністю творчості Агати Крісті є її ейдологія, яка відрізняється різноманітністю та багатогранністю. Це проявляється у її відомих персонажах, таких як Еркюль Пуаро та міс Марпл. Кожен з них має свої унікальні риси, які роблять їх легко впізнаваними та відокремлюють від інших персонажів.
Поряд із Пуаро та міс Марпл у творчості Крісті є й інші цікаві персонажі: втомлені полковники та майори у відставці, провінційні аристократи, пересічні громадяни. Життя цих персонажів викликало особливий інтерес у письменниці.
При описі своїх персонажів письменниця розглядає їх з різних точок зору, включаючи фізіологічний, соціологічний та психологічний аспекти. Наприклад, фізіологічно Еркюль Пуаро зображується як маленький бельгієць з характерними ознаками. Його соціальна та психологічна природа також детально описана, що робить його персонажем з виразною індивідуальністю.
Для деталізації характеристики персонажів авторка застосовує різноманітні стилістичні засоби, які іноді підсилюють або знижують емоційне напруження. В таких випадках вона вдається до метафор. Часто зустрічається використання антитези для опису подій чи персонажів з різних точок зору. За допомогою перифразу Агата Крісті відтворює домінуючі мотиви таємниці та створює ефект напруження.
У творах письменниці часто зустрічається використання термінів та назви медичних препаратів (зазвичай отрути) або посади, які займають пересічні персонажі. Агата Крісті також нерідко вдається до вживання архаїчних слів, що надає тексту певного «класичного» стилю. У деяких випадках вона використовує іншомовні фрази, особливо у випадках, коли головним героєм є Пуаро, для якого французька мова є рідною.
Отже, у творчості Агати Крісті формується авторський варіант жанру детективу. Стильовою постійною у творчості Агати Крісті є образна система, яка глибоко розроблена і описана відповідно до жанру (детектив, який розслідує злочин, та злочинець, яким може бути кожний з героїв). Письменниця користується широким спектром мовних засобів, таких як іронія, епітети, метафори, порівняння та гіперболізація, які стають визначальними ознаками її індивідуального стилю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література ХІХ сторіччя: Підручник. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. С. 400-401.
- Пругло А.О. Особливості авторського стилю Агати Крісті. Молодий вчений. № 5. С. 174-176. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2019/5.1/52.pdf (дата звернення: 24.03.2024)