Кирило Борисюк
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О. Г. Шаповал, кандидат філологічних наук
ЖАНР «ХОРОР» У ПРОЗІ ГОВАРДА ЛАВКРАФТА
Література за всі часи свого існування пройшла величезний шлях змін в якому вона завжди отримували нові відтінки та різновиди жанрів. Починаючи від лірики і закінчуючи масштабними роботами у вигляді романів, на написання яких автори витрачали роки свого життя, а деякі навіть усе своє життя. Виключенням не був і жанр Хорор.
Саме формування цього жанру приписується Говарду Філіпсу Лавкрафту, творчість якого припала на час Великої депресії, період між двома світовими війнами. Творчість цього автора уособлює «хронотоп кризи», який доволі сміливо поєднується з новим вектором розвитку літератури жахів, а саме – вектором ірраціонального буття. Взагалі, що таке хорор?
Хорор (від англійського «horror») – це літературний жанр, який спрямований на те, щоб викликати страх, жах та неспокій у читача. Основна мета хорору – захопити та налякати своїх читачів за допомогою страшних образів, сюжетів та атмосфери [1, c. 62].
Хоча хорор може приймати різні форми та піджанри, включаючи паранормальний жах, трилер, та наукову фантастику, він часто має кілька спільних елементів:
- Страшні образи: хорор включає в себе створення образів та сцен, що можуть викликати відчуття страху та невпевненості. Це можуть бути монстри, зловісні або надприродні істоти, а також сцени насильства, крові та жахливих подій.
- Сприйняття загрози: основна сутність хорору полягає в створенні відчуття небезпеки та загрози для персонажів і, за відповідних умов, для читачів. Часто це може бути загроза фізичного знищення, психологічної травми або загроза втрати улюблених персонажів.
- Напружена атмосфера: хорор нерідко будується на створенні напруженої атмосфери, яка наповнена невизначеністю, таємницями та невідомим. Часто це включає в себе темні локації, такі як покинуті будівлі, ліси або приміщення.
- Підвищення адреналіну: хорор спрямований на виклик емоційно інтенсивного досвіду для читачів. Він може викликати підвищення адреналіну, тремтіння та відчуття паніки, особливо в сценах напруження та небезпеки.
- Фінальний розв’язок або розв’язання загадки: багато хорорів працюють до певної точки, коли вирішення загадки або розкриття таємниці робить кінцівку більш зрозумілою або виправданою. Однак, не завжди є чітке пояснення всіх сцен та подій [2, c.145].
Загалом, хорор в літературі є жанром, який відомий своєю здатністю викликати сильні емоційні враження та залишати своїх читачів в захваті від страху та невизначеності, що є характерним для прози Говарда Лавкрафта. Його твори часто відображають найглибші страхи людини, яка стикається з непізнаним та невідомим [3]. Лавкрафт відомий своєю унікальною здатністю викликати страх через невизначеність, використовуючи неочікувані, часто неможливі, за уявленнями людського раціонального світу, створіння та ситуації. Він популяризував концепцію космічного жаху, яка полягає в тому, що людина занадто маленька та незначна в універсальному масштабі, та існує небезпека, що зовнішні інтелектуальні сили можуть бути абсолютно непередбачуваними та безжалісними. Лавкрафт створив цілий міфологічний світ, де жах та страх переплітаються з космічними та космологічними теоріями, що створює неповторну атмосферу небезпеки у його творах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Качуровський І. Готична література та її жанри. Сучасність. № 5. С. 59–67.
- Caroll N. The Philosophy of Horror. New York, 1990. 256 p.
- Lovecraft H.P. Supernatural Horror in Literature. URL: https://www.hplovecra3ft.com/writings/texts/essays/shil.aspx (дата звернення: 25.03.2024)