Анастасія Старенька
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О.Г. Шаповал,
кандидат філологічних наук, доцент
ЛІНГВІСТИЧНІ МЕХАНІЗМИ МАНІПУЛЯЦІЇ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ
У сучасному гуманітарному знанні проблема мовного впливу та маніпуляції свідомістю набуває особливої актуальності, що зумовлено розвитком інформаційного суспільства та зростанням ролі комунікації. Художній дискурс у цьому контексті постає не лише як естетична форма відображення дійсності, а й як простір реалізації різноманітних стратегій впливу на читача. Актуальність дослідження визначається необхідністю виявлення мовних механізмів, за допомогою яких у художньому тексті формується певна картина світу та здійснюється прихований вплив на реципієнта.
У сучасній лінгвістиці маніпуляція розглядається як прихований вплив на свідомість адресата з метою формування потрібних оцінок, установок і моделей поведінки [1, с. 13]. Мовні засоби виступають основним інструментом такого впливу, оскільки саме через мову відбувається інтерпретація та конструювання реальності. У художньому дискурсі маніпуляція набуває специфічного характеру, адже поєднує естетичну функцію з прагматичною.
Одним із ключових лінгвістичних механізмів маніпуляції є лексичний вибір. Автор, добираючи певні слова, здатен формувати емоційно-оцінне ставлення читача до зображуваних подій чи персонажів. Наприклад, використання негативно забарвленої лексики щодо певного героя автоматично формує відповідне сприйняття цього образу. Таким чином, лексика виконує не лише номінативну, а й впливову функцію.
Важливу роль відіграють також стилістичні засоби, зокрема метафори, епітети та порівняння. Вони дозволяють не лише образно змалювати дійсність, але й нав’язати певний спосіб її інтерпретації. Як зазначають дослідники, метафора є потужним інструментом концептуалізації реальності, що здатен змінювати когнітивні моделі сприйняття [2, с. 192].
Ще одним механізмом маніпуляції виступає синтаксична організація тексту. Короткі, уривчасті речення створюють ефект напруженості та тривоги, тоді як складні синтаксичні конструкції можуть формувати відчуття складності й багатозначності описуваних явищ. Крім того, повтори та паралельні конструкції сприяють закріпленню певних ідей у свідомості читача.
Окрему увагу слід звернути на прагматичний аспект художнього дискурсу, який реалізується через імпліцитні смисли, підтексти та алюзії. Саме вони забезпечують глибину тексту і дозволяють автору здійснювати непрямий вплив на читача. Наприклад, алюзії на відомі історичні або культурні події активізують фонові знання реципієнта і спрямовують його інтерпретацію у потрібному напрямі.
Показовим у цьому контексті є роман «1984» Джорджа Орвелла, у якому мовні механізми маніпуляції реалізуються через створення спеціальної мовної системи та використання ідеологічно навантажених висловлювань. Гасла типу «Війна — це мир», «Свобода — це рабство» демонструють, як за допомогою мови можна формувати викривлене сприйняття реальності [3, с. 48].
Отже, лінгвістичні механізми маніпуляції у художньому дискурсі є багаторівневими та включають лексичні, стилістичні, синтаксичні та прагматичні засоби. Вони забезпечують не лише художню виразність тексту, але й виконують функцію впливу на свідомість читача, формуючи його уявлення про світ. Дослідження цих механізмів сприяє глибшому розумінню природи художнього тексту та ролі мови у процесах соціальної комунікації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Голопич І. М., Чернова І. В. Мовні стратегії маніпуляції в українському медійному дискурсі: когнітивний та прагматичний аспекти. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2025. Т. 36 (75). № 4. Ч. 1. С. 13–17. DOI https://doi.org/10.32782/2710-4656/2025.4.1/03
- Матійчак А. Метафора як інструмент концептуалізації художньої реальності. Питання літературознавства. 2020. № 101. С. 191–208. DOI http://doi.org/10.31861/pytlit2020.101.191
- Романчук С. Моральні перестороги для молоді на прикладі роману-антиутопії Джорджа Орвелла «1984». International Science Journal of Education & Linguistics. 2023. Vol. 2. No. 4. С. 45–53. DOI http://doi.org/10.46299/j.isjel.20230204.06