Ірина Мельник
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
ЕФЕКТИВНИЙ ПРОВОКАТОРА ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ
Антропоцентрична парадигма сучасної лінгвістики ставить у центр наукової уваги комунікативну особистість, її психологічні, соціальні, комунікативні характеристики та її взаємодію з іншими комунікантами. Спілкування здійснюють індивіди, використовуючи свою комунікативну компетентність, визначаючи стратегію і тактику комунікативної поведінки, набуваючи певний досвід тощо.
Проблема комунікативної особистості активно вивчається лінгвістами. В.Б. Кашкін розуміє комунікативну особистість як “сукупність індивідуальних комунікативних стратегій і тактик, когнітивних, семіотичних, мотиваційних переваг, що сформувались в процесах комунікації як комунікативна компетенція індивіда, його комунікативний паспорт, візитна картка. Мовна особистість – зміст, центр і єдність комунікативних актів, що зорієнтовані на інші комунікативні особистості; комунікативний діяч” [3, с. 127]. На думку Ф.І. Шаркова, мовна особистість поєднує сукупність “індивідуальних властивостей і характеристик, котрі забезпечують вміння вибрати схему передачі інформації в конкретній ситуації, адекватно сприймати інформацію” [4, с. 61]. Г.Н. Беспам’ятова розуміє мовну особистість як “сукупність характерних рис особистості, що виявляються в її комунікативній поведінці і наділяють особистість комунікативною індивідуальністю” [2, с. 10].
Провокаційне спілкування носить діяльнісний характер, оскільки у ньому беруть участь співрозмовники (провокатор та реципієнт), які є головними учасниками процесу спілкування. Дослідження мовленнєвої поведінки провокатора в комунікативних ситуації провокаційного спілкування дало змогу описати особливості, які притаманні ефективному (успішному) типу адресанта-провокатора.
Ефективний (успішний) провокатор – це високо компетентний комунікант, який завжди реалізує свої комунікативні наміри та завжди досягає комунікативної мети, використовуючи не лише гармонійні та кооперативні, а й некооперативні засоби та методи досягнення глобального перлокутивного ефекту. Він володіє вміннями, знаннями та навичками спілкування, що забезпечують ефективність комунікації, здатний використовувати необхідні прийоми впливу для того, щоб досягти потрібного результату спілкування – саме отримати від реципієнта бажану інформацію. Ключовою умовою успішності провокаційного спілкування як особливого типу спілкування внутрішньо розрахованого на отримання інформації, є мовно-комунікативна компетенція адресанта-провокатора, тобто його здатність активізувати свої знання та мовленнєві дії в будь-якій комунікативній ситуації для того, щоб викликати бажану вербальну реакцію зі сторони реципієнта. Успішний провокатор має здатність до активної інтеракції, а саме взаємодії з партнером по комунікації в різних ситуативних контекстах, що “передбачає знання правил інформаційного обміну, володіння сценаріями та механізмами міжособистісної взаємодії” [1, с. 140]. Ефективний провокатор – це, в першу чергу, вмілий стратег, спроможний вправно використовувати вербальні та невербальні засоби реалізації стратегій спілкування для досягнення комунікативних намірів, підвищення ефективності комунікації та компенсації порушень комунікативного процесу, оскільки за допомогою розумової діяльності регулює процеси спілкування. Успішний провокатор − це комунікант, який, крім чіткого стратегічного планування комунікації, володіє набором комунікативних норм, правил і максим спілкування, дотримання яких, переважно в кооперативних ситуаціях провокаційного мовлення, поряд із їх порушенням (переважно некооперативні ситуації) сприяють реалізації перлокутивного ефекту. Подумки він все прораховує, намагається свідомо обрати таку поведінку, яка найбільш відповідає комунікативній ситуації, здатний передбачати перебіг ситуативних подій та ймовірні мовленнєві дії свого співрозмовника.
Отже, провокатор − це комунікативна особистість, яка поєднує репертуар навичок та якостей, що визначають її стиль спілкування та комунікативну поведінку в рамках комунікативної ситуації.
ЛІТЕРАТУРА:
- Андреева В.Ю. Стратегии и тактики коммуникативного саботажа : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. филол. наук : 10.02.19. Курск, 2009. 22 с.
- Беспамятнова Г.Н. Языковая личность телевизионного ведущего : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. филол. наук : 10.02.04. Воронеж, 1994. 19 с.
- Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации : учеб пособие. Воронеж, 2000. 175 с.
- Шарков Ф.И. Теория коммуникации : учебник. Москва, 2005. 246 с.